Розрахунковий рахунок, в СРСР банківський рахунок, на якому отримують віддзеркалення грошові операції, витікаючі з госпрозрахункової діяльності (див. Господарський розрахунок ). Р. с. відкривається Держбанком СРСР для госпрозрахункових підприємств і організацій, наділених власними оборотними коштами і що відображають свою діяльність на самостійному балансі. Кожному такому підприємству або організації може бути відкритий лише один Р. с., який служить для зберігання грошових коштів і здійснення відповідних розрахунків. Власник Р. с. розпоряджається засобами, що знаходяться на нім, дотримуючи встановлені правила. При недоліку засобів на Р. с. для оплати всіх претензій встановлена черговість платежів, здійснювана під контролем відповідного банку. З Р. с. видається готівка гроші за умови дотримання вимог по витрачанню фондів заробітної плати. В окремих випадках поряд з основним Р. с. підприємству або організації може бути відкритий особливий Р. с. по перерозподілу оборотних коштів, капітальному ремонту і т.д. Крім того, з дозволу установи банку, в якому відкритий основному Р. с., можуть бути відкриті також розрахункові субрахунки, на яких збираються грошові ресурси негоспрозрахункових підприємств (філії, склади, магазини і т.п.). Засоби з вказаних розрахункових субрахунків перераховуються (у встановлені терміни) на основному Р. с.
Засоби на Р. с. утворюються головним чином за рахунок вступу від реалізації продукції і є резервом для майбутніх платежів по рахунках постачальників за матеріальні цінності, що поступають, енергію всіх видів, на виплату заробітної плати, на погашення позик і заборгованості, що утворилася по заліку взаємних вимог, за різні послуги і т.д.
Р. с. може бути закритий за заявою його власника при зміні характеру роботи підприємства (організації), ліквідації або реорганізації, а також за відсутності операцій по ньому протягом трьох місяців.
