Розрахунки в народному господарстві, система економічних стосунків в соціалістичних країнах між державою, підприємствами, організаціями, установами і населенням в процесі реалізації товарів і послуг, оплати праці, а також при розподілі і перерозподілі національного доходу через бюджет і в процесі банківського кредитування. Мета розрахунків — сприяти прискоренню товарного звернення, рухи сукупного суспільного продукту створювати необхідні умови для взаємного стимулювання і контролю учасників розрахункових стосунків, виробляти порівняння їх доходів і витрат.
Р. в н. х. СРСР планомірні і стійкі; у основу їх організації покладені принципи: 1) підприємства, організації і установи зобов'язані зберігати свої грошові кошти в банці (див. Розрахунковий рахунок ); 2) розрахунки між підприємствами установами і організаціями повинні, як правило, здійснюватися без використання готівки — шляхом записів по рахунках або заліків взаємних вимог; 3) всі розрахункові документи, на підставі яких здійснюються безготівкові розрахунки, використовуються лише для платежів через банк, органи зв'язку і ощадні каси; 4) у позабанківському звороті можуть циркулювати лише загальнодержавні кредитні знаряддя звернення . Механізм розрахунків включає два основні компоненти — спосіб платежу і форма документообігу. Спосіб платежу — це організаційна форма заміщення готівки банківськими операціями. Розрізняються платежі з розрахункових і поточних рахунків, з позикових і спецпозикових рахунків, з депозитних рахунків, за допомогою заліків зустрічних вимог . Основними видами розрахункових документів на підставі яких банк виконує доручення про платежі, є платіжні вимоги,платіжні доручення,чеки, акредитиви (див. Акредитивна форма розрахунків ). Ним відповідають певні форми безготівкових розрахунків. Розрахункові документи здійснюють рух між господарськими організаціями і установами банку, зване документообігом.
Р. в н. х. ін. соціалістичних країн засновані на тих же принципах, що і в СРСР. Проте існують і деякі особливості. Це пояснюється відмінностями при визначенні моменту завершення реалізації виробленої підприємствами продукції (зокрема, по відвантаженню товарів), а також в порядку участі кредиту в розрахунках. У ряді соціалістичних країн (наприклад, в СРР(Соціалістична Республіка Румунія)) застосовується акцепт товару, а не розрахункових документів, що дозволяє підсилити контроль споживача за якістю отриманої продукції. Тенденція уніфікації і обмеження форм безготівкових розрахунків і документації, збільшення мінімальної суми платежів, що здійснюються через банк, виявляється у всіх соціалістичних країнах.
