Реріх , Реріх Микола Костянтинович [27.9(9.10) .1874, Петербург, — 13.12.1947, Нагар, долина Кулу, штат Пенджаб, Індія], російський живописець, археолог, мандрівник, громадський діяч. Вчився в Петербурзі в АХ(Академія витівок) (1893—97) в А. І. Куїнджі і одночасно на юридичному факультеті в університеті (закінчив в 1898) прослухав курс історико-філологічного факультету. Удосконалювався в живописі в студії Ф. Кормона в Парижі (1900—01). Секретар суспільства заохочення витівок (з 1901) і директор Малювальної школи при нім (1906—18). Дійсний член петербурзької АХ(Академія витівок) (з 1909). Член об'єднання «Світ мистецтва» (голова в 1910—19). З кінця 1890-х рр. характер творчості Р. в багато чому визначали його заняття археологією і інтерес до язичеської слов'янської і скандінавської старизни. Витоки художнього методу Р. — збагнення історії в нерозривному зв'язку з вічною природою — ощутіми вже в його ранній роботі «Гонець» («Восста рід на рід»; 1897, Третьяковськая галерея), що відкриває цикл «Початок Русі. Слов'яни». Надалі сюжетна конкретність ранніх творів («Заморські гості», 1901; «Місто будують», 1902; обидва в Третьяковськой галереї) змінялася прагненням Р. осмислити минуле в його символічному співзвуччі з сучасністю, представити основні віхи в історії людства як ланцюг багатократних світових катаклізмів, як епізоди якоїсь єдиної «космічної» еволюції («Небесний бій», див.(дивися) ілл. ; «Знамення», 1915, Одеський художній музей). Зрілій (з середини 1910-х рр.) манері Р., що ввібрав вплив пізнього Куїнджі (переважання пейзажних мотивів, світлові ефекти), дія «модерна» (площинна орнаментальность, декоративна стилізація), а також візантійського і староруського мистецтва (застилость форм, ієратічность стаффажних фігур), властиві посилення меж символізму, напружена емоційність образів, лапідарність виразних засобів — чіткість, контурность малюнка, контрастність локальних яскравих тонів (з 1906 Р. писав темперою; з 20-х рр. — переважно синтетичними фарбами). До 1910-м-коду рр. також відносяться роботи Р. в області театрально-декораційного живопису (оформлення балету «Весна священна» І. Ф. Стравінського, 1913, опери «Князь Ігор» А. П. Бородіна, 1914, — в Російських сезонах С. П. Дягильова) і монументального мистецтва (ескізи для церковних розписів і мозаїк, наприклад в церкві святого Духу в Талашкине, 1914, а також для майолікових фризів і живописних панно в приватних особняках).
З 1918 Р. жив за кордоном (на початку 20-х рр. в основному — в США; з 1923 з перервами, а з 1936 постійно — в Індії). Зробив 2 великих експедиції (1924—28 і 1934—35) по Центральній і Східній Азії. Особливо коштовна по зібраних археологічних і етнографічних матеріалах була 1-я експедиція (спільно з дружиною Е. І. Реріх і сином Ю. Н. Реріхом ) , що двічі пересікла Центральну Азію з Індії до Сибіру (через Сикким, Кашмір, Гімалаї, Каракорум, Тарімськую западину, Джунгарію до озер Зайсан і Омську) і з Монголії до Індії (через Цайдам, Тибет і Гімалаї). Під час перебування в СРСР (1926) відвідав Москву, а також Алтай. Центром вивчення археологічних і етнографічних матеріалів в 1929—42 був інститут гімалайських досліджень («Урусваті»), заснований Р. в Нагарі спільно з сином Ю. Н. Реріхом. Для живопису Р. 20—40-х рр. (монгольська, Тибет, гімалайська серії гірських пейзажів, символічні композиції) характерні епічне звучання, величність і романтична підведена образів, вражаюча гострота і в той же час ясність форм, особливе багатство колірних ефектів («Гуга Чохан», 1931, Третьяковськая галерея; «Знаки Гесера» 1940, «Гімалаї. Нанда-Деві», 1941, «Тибет. Монастир», 1942, «Пам'ятай», 1945, все 4 твори — в Російському музеї). Деяким роботам Р. цього періоду властивий ускладнений, незрідка претензійний алегоризм задуму (що зобов'язане своєрідному світогляду Р. з його близькістю до буддійської філософії, його утопічних надій на глобально-месіанську роль мистецтва).
З 20-х рр. Р. вів обширну просвітницьку діяльність по залученню світової громадськості до справи охорони пам'ятників культури (на основі висунутого їм так званого Пакту Р. в 1954 в Гаазі був підписаний Завершальний акт Міжнародної конвенції по захисту культурних цінностей в разі озброєного конфлікту, ратифікований багатьма країнами, у тому числі і СРСР). Відомі патріотичні виступи Р. під час Великої Вітчизняної війни 1941—45. Значителен вклад Р. в культурне зближення радянське і індійське народів. Хворобу не дав Р. можливості повернутися на Батьківщину. Більше 400 творів, виконаних їм в Індії, було передано в музеї СРСР.
Соч.: Письмена, М., 1974; З літературної спадщини, М., 1974; Алтай — Гімалаї, М., 1974.
Літ.: Реріх, П., 1916; Князева Ст П., Н. До. Реріх, 1874—1947, Л. — М., 1963; її ж, Н. Реріх, М., 1968; Беліков П., Князева Ст, Реріх, М., 1972; Полякова Е., Н. Реріх, [М.], 1973.
