Реконструкція підприємств до СРСР, комплексу заходів, що передбачають збільшення обсягу виробництва і освоєння випуску нової продукції на підприємствах, що діють, переведення їх на нову технологію, впровадження науковій організації праці, зростання його продуктивності, а також поліпшення умов праці; особлива форма відтворення виробничих основних фондів . Р. відрізняється високою ефективністю. Нарощування виробничих потужностей на підприємствах, що діють, шляхом впровадження передової технології, модернізації і заміни морально і фізично застарілого устаткування дозволяє збільшити випуск продукції, як правило, без розширення виробничих площ, з меншими витратами і в коротші терміни в порівнянні з новим будівництвом. Наприклад, на Р. підприємств промисловості будівельних матеріалів УРСР в період 1965—74 витрачено в 3—4 рази менше засобів, чим було б потрібно для спорудження нових підприємств такої ж потужності.
Р. здійснюється в плановому порядку в цілях: підвищення технічного рівня виробництва шляхом модернізації або заміни морально і фізично застарілого устаткування (при незмінній номенклатурі і обсязі виробництва продукції); підвищення організаційно-технічного рівня підприємства (при збільшенні обсягу виробництва) за рахунок ліквідації «вузьких місць» і впорядкування виробництва, вдосконалення управління; зміни виробничого профілю (спеціалізації) підприємства або підвищення якості продукції за рахунок переходу на нову технологію, а також шляхом підвищення комплексності використання сировини (цей вигляд Р. вимагає, як правило, перебудови підприємства); досягнення соціальних результатів (екологічні заходи — створення очисних споруджень, заходу щодо промислової естетики і т. п.). За об'ємом виконуваних робіт Р. можна підрозділити на малу, середню і повну з коефіцієнтом оновлення основних фондів відповідно — менше 0,2, 0,2—0,4 і 0,4. При цьому коефіцієнт оновлення активної частини фондів (машин і устаткування) може бути рівний навіть одиниці, а пасивній їх частині (будівель і споруд) — не вище 0,4—0,5.
Питома вага капітальних вкладень на реконструкцію, розширення і технічне переозброєння підприємств, що діють, в загальному об'ємі централізованих капітальних вкладень, в %
1970
1973
Всього по об'єктах виробничого призначення
58
65
В числі по галузях промисловості:
Електроенергетика
20
25
Чорна металургія
60
72
Хімічна і нафтохімічна промисловість
45
49
Машинобудування і металообробка
63
70
Лісова, деревообробна і целюлозно-паперова промисловість
57
63
Легка промисловість
40
48
Харчова промисловість
66
60
Рішення про Р. приймається керівництвом підприємства (об'єднання) або міністерством (відомством). Заходи щодо Р. фінансуються з державного бюджету в відповідності з планом централізованих капітальних вкладень і з фонду розвитку виробництва підприємства. При Р. підприємств враховується необхідність збереження кадрових кваліфікованих працівників, а при зміні спеціалізації ділянок виробництва, що реконструюються, — можливість їх перекваліфікації. В той же час проекту Р. часто передбачають значні капіталовкладення на здійснення робіт по сносу старих і будівництву нових виробничих будівель і споруд, допоміжних приміщень, адміністративних будівель і ін., що пов'язане з погіршенням показників економічної ефективності.
В розвиненому соціалістичному суспільстві здійснюється курс на інтенсивний розвиток економіки переважно за рахунок Р. галузей народного господарства. З цим пов'язано підвищення питомої ваги витрат на Р. в загальному об'ємі централізованих капітальних вкладень в цілому по промисловості і для багатьох ін. галузей.
У великих масштабах проводиться Р. підприємств і галузей народного господарства і в ін. соціалістичних країнах (особливо в ГДР(Німецька Демократична Республіка), ЧССР(Чехословацька Соціалістична Республіка), ПНР(Польська Народна Республіка)).
Літ.: Красовський Ст П., Перспективні проблеми капітальних вкладень, в збірці: Проблеми економічної науки і практики, М., 1972; Методичні положення по визначенню економічної ефективності капітальних вкладень на реконструкцію і розширення промислових підприємств, що діють, Свердловськ, 1973; Смишляєва Л., Вдосконалення структури капітальних вкладень, «Питання економіки», 1974 № 4.
