Реакція грунту, физико-хімічна властивість грунту, функціонально пов'язана з вмістом іонів Н + і Oh — в твердій і рідкій частинах грунту. Якщо в грунті переважають іони Н + , Р. п. кислий, якщо іони Oh — — лужна; при рівності концентрацій [Н + ] і [ОН — ] Р. п. нейтральна. Реакція грунтів СРСР вагається в межах ph від 4 до 8,2 (див. Кислотність грунту ). Р. п. грає істотну роль в процесах міграції продуктів вивітрювання, причому міграційна здатність з'єднань Fe, Mn, Sr, Cu зростає в кислому середовищі, а з'єднань Si і Al — в лужній. Р. п. надає великий вплив на рівень життєдіяльності рослин. При кислому Р. п. багато рослин страждають від підвищеної концентрації іонів [Н + ] і [Al3 + ], тому кислі грунти необхідно вапнувати (див. Вапнування грунтів ). Сильнощелочниє грунти (солонці, содові солончаки), що характеризуються підвищеною концентрацією іонів [ОН — ] і бесструктурностью, також вельми несприятливі для зростання і розвитку рослин. Внесення гіпсу у поєднанні з органічними добривами приводить до нейтралізації лужного Р. п. і поліпшення агрономічних властивостей (див. Гіпсування грунтів ). Для кількісної оцінки Р. п. вживають різні показники: ph суспензії грунту у воді або в розчині Kcl; кислотність, що титрує, або лужність і ін. Див. також Водневий показник .
Літ.: Сердобольський І. П., Методи визначення ph і окислювально-відновного потенціалу при агрохімічних дослідженнях, в книзі: Агрохімічні методи дослідження грунтів, М., 1960; Роде А. А., Смирнов Ст Н., Грунтознавство, 2 видавництва, М., 1972; Ковда Ст А., Основи вчення про грунти, книга 2, М., 1973.
