Рашидаддін
 
а б в г д е ж з и й к л м н о п р с т у ф х ц ч ш щ ъ ы ь э ю я
 

Рашидаддін

Рашидаддін, Рашид пекла-дінів Фазлаллах ібн Абу-ль-Хайр Хамадані (прізвисько ат-Табіб — лікарка) (1247, Хамадан, — 18.7.1318, Тебріз), іранський учений-енциклопедист, історик і державний діяч. Висувався при правителеві держави Хулагуїдов абаку-ханові (1265—82). У 1298—1317 везір монгольських ільханов Газан-хана Олджайту, Абу Сайда. Фактично керував державною політикою. Був ініціатором реформ, що проводилися Газан-ханом. Вів боротьбу з відцентровими прагненнями монголо-тюркської кочової знаті. Його податкова політика (строга фіксація феодальної ренти-податку) мала на меті відродити економіку країни. Під час везірата став крупним землевласником. В результаті підступів своїх противників, що помилково звинуватили Р. в отруєнні Олджайту, Р. був страчений.

  Р. — найбільший історик, а також автор праць по медицині, ботаніці, енциклопедії по природознавству, агро- і будівельній техніці і трактатів по мусульманській (суннітськой) теології. «Збірка літописів» («Джамі ат-таваріх», на перській мові, завершений Р. в 1310—11) —важнейший джерело після політичної і соціально-економічної історії країн, що входили в державу Хулагуїдов в 13, — початку 14 вв.(століття) У частині, присвяченій усесвітній історії, викладається історія мусульманських держав до монгольського завоювання, історія древніх іудеїв, народів Західної Європи, Індії, Китаю і ін. (ця частина створена за участю багатьох учених). Р. в своїх працях затверджував, що «загальна історія» повинна включати історію всіх (відомих тоді) народів, а не лише мусульман, як це було прийнято у арабських і іранських мусульманських істориків, що історію всіх народів слід писати на основі першоджерел і історичних традиції без яких-небудь релігійних і політичних пристрастей. Коштовне джерело по соціально-економічній історії Ірану — листування Р. зі своїми синами (намісниками областей), з чиновними і духовними особами.

  Соч.: Збірка літописів. Історія монголів, пер.(переведення) з перс.(персидський) і прим.(примітка) І. Н. Березіна, «Праці Східного відділення російського археологічного суспільства», ч. 5, 7, 13, 15, СП(Збори постанов) Би, 1858—88; Збірка літописів., т. 1, книги 1—2, т. 2—3, М. — Л., 1946—60; Джамі ат-таваріх, т. 3 (перс. текст і русявий.(російський) пер.(переведення)), Баку, 1957; Листування (перс. текст і русявий.(російський) пер.(переведення)), М., 1971; Про видання і переведення соч.(вигадування) Р. див.(дивися) Сторі Ч. А., Персидська література. Біобібліографічний огляд, т. 1, М., 1972.

  Літ.: Бартольд Ст Ст, Туркестан в епоху монгольської навали, Соч., т. 1, М., 1963, с. 92—96; Петрушевський І. П., Рашид Ад-Дін і його історична праця, в книзі: Рашид Ад-Дін. Сб. літописів, т, 1, М. — Л., 1952; Фаліна А. І., Рашид Ад-Дін — лікарка і дослідник природи. Письмові пам'ятники Сходу. Історико-філологічні дослідження. Щорічник 1971, М., 1974; Рашид Ад-Дін Фадлаллах Хамадані вазір..., Тегеран-Тебріз, 1348 с. х., 1969; Petrushevsky Y., Rashid al-din in Persian historiography of the middle ages, М., 1967 (XXVII International congress of orientalists); його ж, Rashid al-din''s conception of state, в збірці: Rashid al-din, commemoration volume, «Central Asiatic Journal», 1970, v. 14 № 1—3; Proceedings of the Colloquium on Rashid-al-din Fadlallah, Teheran-tabriz, 11—16 Aban 1348 (2—7 November 1969), Tehran, 1971.

  І. П. Петрушевський.