Рашидов Шараф Рашидовіч [р. 24.10(6.11) .1917, Джізак, нині Узбецькою РСР], радянський партійний і державний діяч, узбецький письменник, Герою Соціалістичного Труда (1974). Член КПРС з 1939. Народився в селянській сім'ї. Закінчив філологічний факультет Узбецького державного університету в Самарканді (1941), ВПШ при ЦК ВКП (б) (1948, заочно). З 1935 після закінчення педагогічного технікуму Джізакського працював викладачем середньої школи. У 1937—41 відповідальний секретар, заступник відповідального редактора, редактор Самаркандської обласної газети «Ленін дзиги» («Ленінська дорога»). У 1941—42 в Радянській Армії, учасник Великої Вітчизняної війни. У 1943—44 редактор газети «Ленін дзиги». У 1944—47 секретар Самаркандського обкому КП (б) узбекистану. У 1947—49 відповідальний редактор республіканської газети «Кзил Узбекистон». У 1949—50 голова правління СП(Збори постанов) узбекистану. У 1950—59 голова Президії Верховної Ради Узбецької РСР і заступник голови Президії Верховної Ради СРСР. З березня 1959 перший секретар ЦК КП узбекистану. Делегат 19—24-го з'їздів КПРС; з 1956 кандидат в члени ЦК, з 1961 член ЦК КПРС; з 1961 кандидат в члени Президії ЦК, з квітня 1966 кандидат в члени Політбюро ЦК КПРС. Депутат Верховної Ради СРСР 3—9-го скликань; член Президії Верховної Ради СРСР з 1970.
Перша збірка віршів Р. — «Мій гнів» — вийшов в 1945. У повести «Переможці» (1951) показана боротьба народу за освоєння цілинних земель; ця ж тема розвивається в романі «Сильніше за бурю» (1958). Роман «Могутня хвиля» (1964) присвячений героїзму радянських людей в тилу в роки Великої Вітчизняної війни. У романтичній повісті «Кашмірська пісня» (1956) відбита боротьба індійського народу за звільнення. У 1950 Р. опублікував збірку публіцистичних статей «Вирок історії», в 1967 — книгу «Прапор дружби». Критичні статті Р. присвячені актуальним проблемам радянської літератури. Нагороджений 6 орденами Леніна, 4 ін. орденами, а також медалями.
Соч.: Кахрім, Тошкент, 1945; Таріх хукмі, Тошкент, 1950; Голіблар, Тошкент, 1972; Кашмір кушиги, Тошкент, 1956; Бурондан кучлі, Тошкент, 1958; Кудратлі тулкинар, Тошкент, 1964; Дустлік байроги, Тошкент, 1967; у русявий.(російський) пер.(переведення) — Переможці, М., 1974; Кашмірська пісня, М., 1958; Сильніше за бурю, М., 1961; Могутня хвиля, М., 1970.
