Газан-хан Махмуд (4.11.1271 — 17.5.1304), монгольський ільхан (хан) Ірану з династії Хулагуїдов, правив з 1295. Будучи намісником Хорасана, Мазендерана і Рея, повстав проти ільхана Байду і опанував престол. Був вихований в буддизмі, але, потребуючи підтримки іранської знаті і мусульманського духівництва, а також мусульманської частини монгольської кочової знаті, прийняв іслам і зробив його знов державною релігією Ірану. За допомогою свого везіра Рашидаддіна провів адміністративні і економічні реформи. Видав указ про наділ військовими ленамі (ікта) всіх монголів, включених у феодальне ополчення (ярлик 1303); підтвердив введене монгольськими ханами прикріплення селян до землі і заборона права переходу.
При Р. проводилися канали, були побудовані обсерваторія і госпіталь поблизу Тебріза. У 1299—1303 здійснював походи до Сирії проти мамлюков, що закінчилися невдачею.
Літ.: Рашид пекла-дінів, Оповідання про Газан-хана, в кн.: Джамі ат-таваріх, т. 3, Баку, 1957 (перс. текст і русявий.(російський) пер.(переведення), там же тексти ярликів Г.-х.); Фаліна А. І., Реформи Газан-хана, «Уч. зап.(західний) Інституту сходознавства АН(Академія наук) СРСР», 1959, т. 17; Петрушевський І. П., Землеробство і аграрні стосунки в Ірані XIII—XIV вв.(століття), М. — Л., 1960, с. 55—62, 83—92.
