Мамлюки (араб. — білі раби, невільники), воїни-раби (з тюрок, а також грузин, черкесів і інших кавказьких народів в Єгипті), з яких була сформована гвардія правителів династії Айюбідов (1171—1250). У 1250 командна верхівка М. повалила Айюбідов і захопила владу. Відомо дві династії М.: Бахрі (переважно тюркського походження, правили в 1250—1390) і Бурджі (переважно вихідці з Кавказу, правили з 1390 до 1517). М. (чисельність яких вагалася від 9 до 12 тисяч чоловік) знаходилися під начальством 24 беїв — крупних феодалів, що володіли кращими землями, державними ремісничими підприємствами, доходами з митниць і ін. При М. в 13—14 століттях була реорганізована система управління, покращувана система штучного зрошування, спостерігався підйом культури. М. зберегли військово-ленну систему, що склалася до них.
В 13 столітті армії М. розгромили монголів (битва при Айн-Джалуте, 3 вересня 1260), витіснили хрестоносців з Палестини і Сирії (1268), розбили ісмаїлітов -ассасинов (1273). Видні султани М. — Айбек (1250—57), Бейбарс I (1260—77), Калаун (1279 або 1280—90), Барсбей (1422—38), Гурі (1501—16).
В 1516—17 військ турецького султана Селіма I завоювали Сирію Єгипет і Палестину, поклавши край пануванню М. После турецького завоювання частина землі в Єгипті була залишена мамлюкським феодалам, які були зобов'язані платити дань турецькому паші в Каїрі. Ослабіння імперії Османа з кінця 17 століття дозволило М. фактично відновити свою владу. Лише при єгипетському паші Мухаммеді Алі (правив в 1805—48) в М. були відібрані (1808) землі, а в 1811 мамлюкськие беї винищені.
Літ.: Історія країн зарубіжної Азії в середні віки, М., 1970, гл.(глав) 23; Певзнер С. Би., Ікта в Єгипті в кінці XIII — XIV вв.(століття), у збірці: Пам'яті академіка І. Ю. Крачковського, Л., 1958; Семенова Л. А., Салах пекла-дінів і мамлюки в Єгипті, М., 1966; Poliak A. N., Feudalism in Egypt, Syria, Palestina and the Lebanon, 1250—1900, L., 1939; Darrag A., L’egypte. Sous le regne de Barsbey Damas, 1961.
