Радіомовний приймач, радіоприймач, призначений для прийому програм звукового мовлення і їх акустичного відтворення. У СРСР випускаються Р. п. (див., напрімер, мал.(малюнок) 1 , 2 ), що дозволяють приймати передавані радіомовними станціями амплітудно-модульовані (АМ) сигнали (див. Модуляція коливань ) у діапазонах довгих хвиль (ДВ) — 150—405 кгц (2000—740,7 м-код ), середніх хвиль (СВ) — 525—1605 кгц (571,4—186,9 м-код ) і коротких хвиль (КВ) — 3,95—12,1 Мгц (75,9—24,8 м-код ), а також частотно-модульовані (ЧМ) сигнали в діапазоні УК(Кримінальний кодекс) В(ультракороткі хвилі) — 66,0—74,0 Мгц (4,55—4,06 м-код ). Кордони умовних діапазонів хвиль в радіомовленні різні в різних країнах і не збігаються з кордонами, прийнятими в радіозв'язку, радіофізиці і т.д. (див. Радіохвилі . ). Залежно від основних характеристик, складу діапазонів, а також експлуатаційних зручностей в СРСР Р. п. діляться на декілька класів. Розрізняють 3 основних вигляду Р. п. — стаціонарні (в т.ч. стереофонічні для прийому на УК(Кримінальний кодекс) В(ультракороткі хвилі)), переносні і автомобільні. Конструктивно Р. п. незрідка об'єднують з електропрогравачем (радіола ), магнітофоном (магнітола ) або з тим і іншим (магніторадіола ).
Переважна більшість сучасних (середини 70-х рр. 20 ст) Р. п. — радіоприймачі супергетеродинів, в яких для посилення сигналів, перетворення їх по частоті і детектування використовуються напівпровідникові прилади (в т.ч. інтегральні мікросхеми), рідше електронні лампи (див. Приймально-підсилювальні лампи ). Основне посилення корисного сигналу (у ~ 10 4 раз) в Р. п. здійснюється т.з. підсилювачем проміжної частоти. Посилення напруги і потім потужності детектованих коливань виконується каскадами підсилювача низької (звуковий) частоти, в якому передбачається регулювання гучності звуку і його тембру. Коливання підвищеної потужності подаються на акустичну систему, що складається з одного або декількох гучномовців .
Налаштування Р. п. на яку-небудь радіомовну станцію полягає перш за все у виборі (за допомогою перемикача відповідних ланцюгів Р. п.) діапазону частот, в якому знаходиться частота станції, що несе. Далі ручкою налаштування встановлюють покажчик (стрілку) на ділення шкали відповідне частоті (або довжині хвилі) станції, що несе; при цьому обертається ротор блоку конденсаторів змінної ємкості або переміщаються сердечники котушок індуктивності (у автомобільних Р. п.) і в результаті змінюється власна резонансна частота коливальних контурів (вхідного і гетеродинного). У сучасних Р. п. замість механічного налаштування набуває поширення електронна (при допомозі варікапов ).
Літ.: Каліхман С. Р., Льовін Я. М., Основи теорії і розрахунку радіомовних приймачів на напівпровідникових приладах, М., 1969; Белов І. Ф., Дризго Е. Ст, Довідник по транзисторних радіоприймачах, 2 видавництва, М., 1973.
