Піктографічний лист (від латів.(латинський) pictus — намальований і греч.(грецький) grápho — пишу), рісуночноє лист, піктографія, відображення вмісту повідомлення у вигляді малюнка або послідовності малюнків. П. п.— не лист у власному сенсі, оскільки не фіксує саму мову, а відображає її вміст, причому зазвичай мнемонічно (напомінательно); малюнок або комплекс зображень не передрішають ні слів, в яких має бути викладене повідомлення, ні мови повідомлення. У П. п. можлива метафорична або умовна символіка (наприклад, у північноамериканських індійців димляча трубка — «світ», в сучасному П. п. два сполучені серця — «любов», прямокутник в крузі — «немає проїзду»). П. п. відомо з епохи неоліту, етнографічно краще всього засвідчено в племен Північної Америки Меланезії, Африки, на З.-В.(північний схід) СРСР (коряки, юкагири) і ін. Від П. п. слід відрізняти умовні пам'ятні і рахункові знаки нерісуночного характеру (бирки, карби, ремені з вузлами і пр.) і тамги — знаки родової або особистої приналежності. У сучасних культурах П. п. застосовується як підсобний засіб спілкування — в знаках регулювання вуличного руху, вивісках і т.п.
