Піктський мова, мова піктов, що населяли Шотландію і сусідні острови приблизне до 9 ст н.е.(наша ера) Витиснений гельським мовою і німецькими мовами. Джерелами інформації о П. я. служать непіддатливі переведенню нечисленні написи, виконані огамічеським листом, рідше — латиницею (Шотландія, Шетлендськие і Оркнейськие острова), імена піктов, передані античними і середньовічними джерелами, і топонімія Шотландії. Частину дослідників рахує П. я. кельтським з доїндоєвропейськимі субстратнимі елементами (відносячи його або до галло-бріттськой підгрупи, тобто до «Р-мов», або до гойдельськой, тобто до «q-мов»). Проте обидва варіанти кельтської гіпотези не дозволяють інтерпретувати піктськие напису (слова ccrroscc — «хрест» і maqq ~ meqq — «син» явно гойдельського походження і можуть бути запозиченнями з древнєїрландського). Ін.(Древн) лінгвісти не знаходять підстав для віднесення П. я. до індоєвропейських мов. Серед піктських імен власних є слова кельтського походження (запозичення?) і слова гаданого доїндоєвропейського походження. У піктських написах — велика кількість подвійних приголосних у всіх позиціях (типовий напис: ETTOCUHETTS AHEHHTTANNN HCCVVEVV NEHHTONS) вказуюче, мабуть, на наявність фонологічного зіставлення (сильних і слабких приголосних?), чужого ірландській мові і не передаваного звичайними засобами огамічеського алфавіту.
Літ.: The problem of the picts, ed. by F. T. Wainwright, N. Y., 1956.
