прямолінійно-направляючий механізм, механізм, в якого частина траєкторії або вся траєкторія однієї з точок якої-небудь ланки, що здійснює складний рух, є прямолінійний відрізок або дуга кривої, що мало відхиляється від прямої. Прямолінійність руху досягається не за допомогою спеціальних що прямолінійних направляють, а шляхом підбору співвідношень між довжинами ланок механізму. Найбільш відомі П.-н. м. П. Л. Чебишева і Дж. Уатта . Обидва механізми — шарнірні четирехзвенникі, тобто складені з 4 ланок, створюючих між собою обертальні пари. Якщо в П.-н. м. Чебишева (див. Чебишева паралелограм ) довжину стійки (нерухома ланка) прийняти за 1, а довжину шатуна (ланка, протилежна до стійки) позначити через r , то 2 інших ланки, суміжних із стійкою, повинні мати рівні довжини l = 1,5—0,5 r при r , лежачому в межах від 0,333 до 0,643. При виконанні цих співвідношень крапка, розташована в середині довжини шатуна (кресляча крапка), описує на деякій ділянці траєкторію, що мало відрізняється від прямої; наприклад, на ділянці довжиною 100 мм відхилення від прямолінійності складає не більше 0,1 мм. Рішення Чебишевим завдання вибору розмірів П.-н. м. лягло в основу математичної теорії найкращого наближення функцій.
П.-н. м. застосовується, наприклад, в реєструючих приладах для прямолінійного руху пера-самописця, в машинах-автоматах для здобуття руху робочого органу з періодичними зупинками заданої тривалості. У останньому випадку до П.-н. м. додаються ще 2 ланки з 2 обертальними і 1 поступальною парами так, щоб при русі креслячої крапки по прямій лінії вихідна (робоче) ланка залишалася нерухомою.
