Представництво , в цивільному праві здійснення однією особою (представником) від імені і на користь ін. особи (що представляється), на підставі певних повноважень, операцій або інших юридично значимих дій, які безпосередньо створюють, змінюють і припиняють цивільні права і обов'язки того, що представляється. П. необхідно у випадках, коли особа не може з огляду на ряд обставин (відсутності часу, недоліку кваліфікації і т.д.) самостійно здійснити свої цивільні (в основному майнові) права і обов'язки.
По радянському праву представниками можуть бути як дієздатні громадяни, так і юридичні особи. Не допускається здійснення через представника юридичних дій, які можуть бути здійснені лише особисто (наприклад, підписання заповіту, реєстрація браку). П. виникає в силу доручення, на підставі закону (наприклад, П. батьків від імені неповнолітніх дітей як законних представників ) , адміністративного акту (наприклад, опікун є представником від імені підопічного на підставі рішення виконкому відповідної Ради депутатів трудящих про призначення опіка ) .
