Право справедливості (англ. Equity), правова система, що діяла в Англії з 14 ст паралельно з системою т.з. загального права . П. с. як система складалося поступово у зв'язку з тим, що із-за крайнього формалізму загального права громадяни часто не мали можливості поводитися з позовом до королівських судів. У цих випадках або при незадоволеності прийнятим рішенням вони могли звернутися до королеві з проханням «про милість і справедливості». Т. до. число скарг зростало, при лордові-канцлерові створювався цілий апарат з власним порядком дозволу справ, який поступово став розглядатися як Канцлерський суд (Chancery). Оскільки цей суд не був зв'язаний нормами загального права, вважалося, що він керується принципами справедливості (звідси назва «Суд справедливості»). В ході діяльності Канцлерського суду склалися особливі норми, засновані на прецедентах, сукупність яких і утворила П. с. Найбільш широкі повноваження суд справедливості мав в області цивільних правовідносин, т.к. громоздкая, формалізована система загального права не встигала за потребами економічного розвитку.
Суд лорда-канцлера не мав права відмінити вирішення суду загального права, на яке була принесена скарга, але він міг винести свою ухвалу, яка кінець кінцем, паралізувало вирішення суду загального права або істотно його змінювало. У П. с. склалися такі специфічні інститути англо-саксонського права, як довірча власність («трест»), виконання договорів в натурі (загальне право визнавало лише грошову компенсацію за невиконання договору). Дуалізм загального права і П. с. ускладнював і без того громіздку і заплутану систему англійського права і в 1873 П. с. було включено в систему загального права. Проте правові інститути, що склалися в П. с., чітко відмежовуються від інститутів загального права. У теорії і практиці домагання, засновані на П. с. (equitable rights), відділяються від суб'єктивних прав, заснованих на загальному праві.
Літ.: Халфіна Р. О., Договір в англійському цивільному праві, М., 1959; Давид Р., Основні правові системи сучасності, пер.(переведення) з франц.(французький), М., 1967, с. 268—274.
