Загальне право
 
а б в г д е ж з и й к л м н о п р с т у ф х ц ч ш щ ъ ы ь э ю я
 

Загальне право

Загальне право (англ. common law), правова система, що характеризується тим, що основним джерелом права визнається судовий прецедент . Закони регулюють окремі області стосунків, але не зведені в єдину систему, а все, що не врегульоване законом, а також тлумачення законів, їх вживання визначаються О. п. Діє у Великобританії (окрім Шотландії), США (окрім штату Луїзіана) Канаді, Австралії, Новій Зеландії і деяких інших країнах, що були раніше англійськими колоніями і що сприйняли англійську правову систему. Первинне О. п. склалося в Англії в 13—14 вв.(століття) на базі місцевих звичаїв і узагальнення практики корольовевських судів. Оскільки розгляд в цих судах відрізнявся надзвичайним формалізмом, в 14 ст з'явилася паралельна система — т.з. право справедливості . У 1873 О. п. і право справедливості злилися в єдину систему О. п., проте в теорії і на практиці зберігається чітка відмінність правових інститутів кожній з цих систем.

  Характерним для О. п. є поєднання формалізму з майже необмеженим розсудом суду. Здавалося б, суд зв'язаний рішенням, винесеним раніше у аналогічній справі судом тієї ж інстанції або вищестоящим, але у величезній кількості прецедентів суд може вибрати саме ті які підтверджують його позицію. Застосовуючи витончені прийоми тлумачення прецеденту, суд може, не відміняючи встановленого раніше правила, винести ухвалу прямо протилежну. У О. п. зберігаються правові інститути, термінологія, що склалися в період його формування, але використовувані для регулювання стосунків сучасні капіталізму. Збереження архаїчних форм, особливої «юридичної мови», необхідність орієнтуватися в масі прецедентів роблять О. п. практично недоступним для осіб, що не володіють спеціальною юридичною підготовкою.

  Характеризуючи англійське О. п., Ф. Енгельс писав: «Адвокат тут все; хто досить грунтовний згаяв свій час на цю юридичну плутанину, на цей хаос протиріч, той в англійському суді всемогутній. Невизначеність закону повела, природно, до віри в авторитет вирішень колишніх суддів в аналогічних випадках; цим вона лише посилюється, бо ці рішення так само взаємно протіворечат один одному...» (Маркс До. і Енгельс Ф., Соч., 2 видавництва, т. 1, с. 639).

  В 40—50-х рр. 20 ст у Великобританії прийнято багато законодавчих актів, але це не зменшує значення О . п., оскільки вживання закону і його тлумачення залежать в основному від суду.

  В США і ін. країнах, що сприйняли О. п., воно формується відповідно до загальної доктрини, проте не всі інститути і форми, що склалися в Великобританії, включені в О . п. США і окремих штатів, Канади і її провінцій і т.п. У цих країнах відкинуті найбільш застарілі форми, в них складалося О . п., що грунтувалося на прецедентах судів лише даної країни, хоча в судовій практиці нерідкі заслання на англійське О. п.

  Літ.: Давид P., Основні правові системи сучасності, пер.(переведення) з франц.(французький), М., 1967, с. 252—332.

  Р. О. Халфіна.