Правопорядок , система суспільних стосунків, що складається на основі права, що діє. П. завжди втілює найбільш важливі сторони і межі певних соціально-економічних буд. Класики марксизму-ленінізму вказували, що державна влада завжди була владою, що охороняє порядок, тобто існуючий суспільний устрій, вони трактували П. як нормальний, впорядкований підзаконний порядок суспільного життя, розглядали П. в тісному зв'язку з правом, з політичним устроєм даного суспільства, держави. У будь-якій буржуазній державі П. характеризується політичним пануванням буржуазії, пануванням приватної власності на знаряддя і засоби виробництва, експлуатацією людини людиною і т.д.
В соціалістичній державі П. — буд суспільних стосунків, відповідних інтересам більшості населення або всього народу. Основні межі радянського суспільно-політичних буд, що склалися в результаті перемоги соціалізму в СРСР, — здійснення політичної влади всім сов.(радянський) народом, соціалістична система господарства і соціалістична власність на знаряддя і засоби виробництва, демократизм державного ладу, рівність всіх націй і народів, керівництво суспільством і державою з боку КПРС, соціалістична рівність і свобода людей — є одночасно і основними межами радянського соціалістичного П. Див. також Право .
