Правовідношення, врегульоване нормами права суспільне відношення, учасники якого (обличчя або організації) виступають як носії юридичних прав і обов'язків (див. Суб'єкт права ) . Виникнення П., їх зміна або припинення відбувається за наявності умов, передбачених нормами права, — юридичних фактів. П. характеризується наявністю у його учасників можливостей поведінки (суб'єктивних прав), що охороняються державою, і відповідних їм юридичних обов'язків. Наприклад, в пенсійному П. пенсіонер має право на періодичне здобуття пенсії, а органи пенсійного забезпечення зобов'язані її виплачувати. За зобов'язанням боржник зобов'язаний зробити певну дію на користь кредитора, який має право вимагати виконання обов'язку боржника.
П. належать до надбудовних (ідеологічних) суспільних стосунків, тобто таких, які«... перш ніж їм скластися, проходять через свідомість людей...» (Ленін Ст І., Повні збори соч.(вигадування), 5 видавництво, т. 1, с. 137); вони носять державно-вольовий характер, оскільки передбачені нормами права. Вміст і характер П. обумовлені кінець кінцем матеріальними потребами і умовами життя суспільства. Так, в соціалістичному суспільстві, заснованому на суспільній власності на засоби виробництва і вільній від експлуатації праці, не існує права приватної власності, не виникають П. по найму чужої праці в приватному господарстві або П. з метою витягання нетрудових доходів. Подібні П., характерні для капіталістичного суспільства, радянськими законами не допускаються.
В соціалістичному суспільстві складаються всілякі державно-правові, адміністративні, цивільні, трудові та інші П., через яких право надає дія на розвиток суспільства.
