Послелог, розряд службових слів, відповідних за значенням приводу, але що займають постпозитивне положення (після того слова, до якого відносяться). П. поширені в угро-фінських, тюркських, монгольських, кавказьких, тунгусо-маньчжурських і ін. мовах, наприклад: у татарському тавлар арасинда — «між гір» (ара-синда — «між»), у чуваському шив урла — «через річку» (урла — «через»), в угорському а talla mellett — «біля дошки» (mellett — «біля»). Деякі П. можуть приймати відмінкове закінчення, наприклад: у мові комі пу вилин — «на дереві» (місцевий відмінок), пу вились — «з дерева» (вихідний відмінок), пу вило — «на дереві» (направітельний відмінок). В деяких випадках П. уживаються і як іменники з самостійним значенням, наприклад: у татарській мові ара — «проміжок» і арасинда — «між», в удмуртській мові виданий — «на» і вив — «поверхня».
