Привід , розряд службових слів (або службова частина мови), що вживаються в багатьох мовах (наприклад, індоєвропейських, семітських) для вираження різних стосунків між залежними і головними членами словосполуки (залежний член — звичайний іменник або займенник). П. завжди передують залежному членові. Виступаючи лише в ролі показника синтаксичного зв'язку між членами речення, П. членами речення не є. П. діляться на первісних (прості по складу, відрізняються багатозначністю виразимих з їх допомогою стосунків — росіяни «без», «над», «в», «к», «о» і ін.) і похідних (зв'язані по будові і походженню з полнозначнимі словами: прислівникові — «поблизу», «назустріч», «збоку»; отименниє — «в області», «в цілях»; віддієслівні — «завдяки», «включаючи»).
