Попів Благий Семенович (28.11.1902, Дрен Перникського округу, Болгарія, — 28.9.1968, Варна; похований в Софії), діяч болгарського і міжнародного молодіжного і робочого руху. Член БКП з 1922. Народився в сім'ї сільського вчителя. У 1919 вступив в Комуністичний союз молоді. У 1923 керівник районної і заступник керівника міської (Софія) підпільної комсомольської організації. Учасник Вересневого антифашистського повстання 1923, потім член Відінських окружних комітетів партії і комсомолу. У 1924 брав участь в підготовці і проведенні 1-ої конференції (підпільною) Болгарського комсомолу. 30 жовтня 1924 за рішенням ЦК БКП емігрував, т.к. фашистськимі властями був заочно засуджений до 15 років в'язниці. У 1929 закінчив Академію комуністичного виховання ним. Н. К. Крупськой в Москві і нелегально повернувся до Болгарії. З жовтня 1929 член ЦК, з листопада — політичний секретар ЦК комсомолу, член ЦК БКП. З грудня 1930 кандидат в члени Політбюро ЦК БКП. З 1931 член Виконкому і Президії Виконкому Комінтерну молоді (КИМ). З вересня 1931 знов в підпіллі в Болгарії, член Політбюро ЦК БКП (керував парламентською фракцією легальної Робочої партії і роботою ЦК комсомолу). У жовтні 1931 був арештований, але біг; заочно засуджений до 12,5 років в'язниці. У січні 1932 емігрував; у листопаді 1932 Виконкомом Комінтерну направлений до Берліна. У лютому 1933 арештований німецькими фашистами по вигаданому звинуваченню в підпалі німецького рейхстагу. На Лейпцігському процесі 1933 (вересень — грудень) спільно з Г. Дімітровим і В. Таневим викривав гітлерівську провокацію. Фашистський суд був вимушений виправдати комуністів. СРСР надав їм радянське громадянство. З 1954 П. у НРБ(Народна Республіка Болгарія) на керівній роботі в міністерстві культури, міністерстві закордонних справ. З 1964 персональний пенсіонер. Ім'ям П. в НРБ(Народна Республіка Болгарія) названі вулиці в Софії і в р. Станке-Дімітров, завод в р. Перник.
