Попів Дмитро Михайлович [25.10 (7.11) .1900, сіло Беляєво, нині Усманського району Липецької області, — 7.1.1952], радянський партійний діяч. Член Комуністичної партії з 1921. Народився в селянській сім'ї. Закінчив Ленінградський комуністичний університет (1930), Аграрний інститут червоної професури (1936). Учасник Громадянської війни 1918—20. З 1923 на радянській і партійній роботі. У 1939 секретар Краснодарського крайкома, в 1940—48 1-й секретар Смоленського обкому і міськкому ВКП (б). З липня 1941 член Військової ради Західного фронту; провів велику роботу по евакуації населення і матеріальних цінностей області, по формуванню частин Радянської Армії; один з керівників партизанського руху в роки Великої Вітчизняної війни 1941—45 (створення підпільних окружкомів і райкомів партії, диверсійних груп і партизанських загонів); у серпні 1942 — вересні 1943 начальник Західного штабу партизанського рухи. З 1949 в апараті ЦК ВКП (б). Депутат Верховної Ради СРСР 2-го і 3-го скликань. Нагороджений орденом Леніна, орденом Вітчизняної війни 1-ої міри і медалями.
Літ.: Малов Ф., Керівник ленінського типа, в кн.: Солдати партії, М., 1971.
