Погрішності засобів вимірів , відхилення метрологічних властивостей або параметрів засобів вимірів від номінальних, що впливають на погрішності результатів вимірів, що отримуються за допомогою цих засобів. Складові цих погрішностей, залежні від П. с. і., називаються інструментальними погрішностями (інструментальними помилками ) . П. с. і. виражають у формі абсолютних відносних або приведених погрішностей (тобто відповідно в одиницях вимірюваної величини, в долях або відсотках від неї або у відсотках від верхньої межі вимірів, діапазону вимірів або довжини шкали).
П. с. і., що мають місце за нормальних умов вживання засобів вимірів, називають основними; погрішності, викликані відхиленням значень впливаючих величин (температури, частоти електричного струму і т.п.) від прийнятих за нормальних, — додатковими. Для кожного типа засобів вимірів встановлюються межі похибок, що припускаються, що визначають класи точності засобів вимірів. При вимірах постійних величин, коли використовуються сталі свідчення засобів вимірів, на результати впливають лише статичні П. с. і. При вимірах величин, що змінюються, до статичних додаються динамічні П. с. і. і загальна погрішність зростає.
По своєму характеру П. с. і. бувають систематичні, тобто що зберігаються постійними або що закономірно змінюються, і випадкові, тобто що змінюються випадковим чином. Так, неправильно нанесені відмітки на шкалі приладу або неточна підгонка заходів (наприклад, гирь) викликають систематичні погрішності; тертя рухливих частин приладу — випадкові. Систематичні П. с. і. можна виключати введенням поправок або множенням свідчень на поправочні множники.
Літ.: Бурдун Р. Д., Марков Би. Н., Основи метрології, М., 1972.
