Поверхнева енергія в термодинаміці, надлишок енергії в тонкому шарі речовини в поверхні зіткнення тіл (фаз) в порівнянні з енергією речовини усередині тіла. Повна П. е. складається з роботи утворення поверхні, тобто роботи, необхідної для подолання сил міжмолекулярної (або міжатомного) взаємодії при переміщенні молекул (атомів) з об'єму фази в поверхневий шар, і теплового ефекту, пов'язаного з цим процесом. Відповідно до термодинамічних залежностей питома повна П. е.
u = s + q = s —,
де s — питома вільна П. е., тотожно рівна для рухливих рідин поверхневому натягненню, q — прихована теплота (зв'язана енергія) одиниці площі поверхні, Т — абсолютна температура і — питома поверхнева ентропія, що має зазвичай негативну величину. Вільна П. е. із зростанням температури зменшується, тоді як повна П. е. неполярних (неасоційованих) рідин залишається постійною, а полярних — декілька зростає. Так, для води при 0, 20 і 100 °С значення u відповідно рівні 117, 120 і 129 мдж/м 2 або ерг/см 2 . З наближенням до критичній температурі відмінність в складі і властивостях контактуючих фаз згладжується, поверхня розділу фаз зникає і П. е. перетворюється на нуль. П. е. впливає на багато физико-хімічних властивостей твердих тіл і рідин. Особливо зростає її роль у високодисперсних колоїдних системах, де поверхня розділу фаз гранично велика.
