Площа , відкрите, архітектурно організоване, таке, що обрамувало якими-небудь будівлями, спорудами або зеленими насадженнями простір, що входить в систему інших міських просторів. Попередниками міських П. були парадні двори палацових і храмових комплексів Криту, Єгипту, Вавілонії, Ассірії. Їх прямокутний план і периметричну забудову успадкували старогрецькі агори і давньоримські форуми . Настільки ж замкнутий характер (при майже завжди нерегулярному плані) мали П. європейських міст 12—14 вв.(століття); головні П. були торгівельні П. В епоху Відродження створювалися зазвичай П. з контурами у вигляді правильної геометричної фігури (прямокутник, трапеція); велике значення придбали П. для цивільних зборів з будівлею міського управління і лоджією для засідань патриціату. Бароко вводить в практику містобудування круглі, багатокутні і складних контурів П.
Велику суспільну і містобудівну роль грали кремлівські, торгівельні, соборні П. в російських середньовічних містах. У 18 ст набули широкого поширення П. з відкритою просторовою композицією. Видатні зразки П. різного призначення були створені архітекторами російського класицизму в останній третині 18 — 1-ій третині 19 вв.(століття)
В сучасному містобудуванні міські П. діляться на двох типів: транспортні і пішохідні. Транспортні П. виконують функції вузлів руху міського транспорту; П. з великою інтенсивністю руху інколи споруджують в декількох ярусах (на поверхні землі, підземні, надземні) для розв'язки руху транспорту в різних рівнях. Транспортні П. часто мають конкретне спеціалізоване призначення: наприклад, вокзальні П. (на яких мають бути розділені потоки пасажирів, що прямують на посадку і прибувають), П. з обширними стоянками автомобілів перед крупними заводами, стадіонами, видовищними і виставковими спорудами (на таких П. мають бути розділені потоки людей, що прямують на роботу або до видовищних установ, і потоки людей, що повертаються назад). П., призначені переважно для руху пішоходів, також можуть мати спеціалізоване призначення: головні П. — парадний і показний центр міста, театральні, торгівельні, меморіальні (на честь великих історичних подій, видатних державних діячів, учених, майстрів мистецтва). Такі П., в композицію яких частенько включаються твори монументальної скульптури і живопису, інколи є видатними архітектурними ансамблями і значною мірою визначають подобу населених місць. Головні П. або системи головних П., що є ядром центру міста, зазвичай мають великі розміри і найбільш вражаючу, монументальну забудову (наприклад, будівлі загальнодержавних і міських установ); тут проводяться паради, святкові демонстрації, мітинги, народні гуляння. У сучасному містобудуванні поблизу парадних, головних П., на яких розміщені будівлі, що залучають значне число тих, що працюють, глядачів, відвідувачів і пр., розміщують спеціальні транспортні П. для тимчасової стоянки автомобілів. П. різного призначення можуть мати озеленення в центральній частині (переважно партерне; див.(дивися) Партер ) або по периметру, або змішане. У садово-паркових П. партерна частина зазвичай поєднується з деревами і чагарниками, кронам яких стрижкою надають певну геометричну форму, або з природними куртинами зелених масивів, що обрамували П. Див. також статті Містобудування, Палацова площа, Мистецтв площа, Червона площа, Марсовий поле, Островського площа .
Літ.: Брікман А. Е., Площа і монумент як проблема художньої форми, М., 1935; Бунін А. Ст, Історія містобудівного мистецтва, т. 1, М., 1953; Баранів Н. Ст, Композиція центру міста [М., 1964]; Основи радянського містобудування, т. 2, 4, М., 1967—69.
