Плеснер (Plessner) Хельмут (р. 4.9.1892, Вісбаден), німецький філософ (ФРН). У 1926—33 професор університету в Кельне, з 1934 — в Нідерландах, в 1939—43 і 1945—51 професор в Гронінгене, в 1951—63 професор університету в Геттінгене (ректор в 1960—61). Був головою Німецького філософського суспільства (1954). Наряду с М. Шелером з'явився одним з основоположників філософської антропології як особливої дисципліни, що тлумачить дані емпіричних наук про людину, причому специфіку людського буття П. намагався з'ясувати у дусі феноменологічного методу німецького філософа-ідеаліста Е. Гуссерля (див. Феноменологія ) через «беспредпосилочноє» опис структур взаємовідношення органічних істот (рослин тварин, людини) з довкіллям («Рівні органічного і людина», 1928).
Соч.: Zwischen Philosophic und Gesellschaft. Bern, 1953; Die verspätete Nation, 2 Aufl., Stuttg., 1959; Lachen und Weinen, 3 Aufl., Bern — Münch., 1961; Die Stufen des Organischen und der Mensch, 2 Aufl., B., 1965; Die Einheitder Sinne, Nachdruck, Bonn, 1965; Diesseits der Utopie, Düsseldorf — Köln, 1966; Philosophische Anthropologie [Fr./M., 1970].
