Плеврит , запалення плевра . Розрізняють інфекційні і неінфекційні П. Возбудітелі інфекційних П. людини і тварин — туберкульозна мікобактерія, коки, віруси і ін. У людини частіше за інших зустрічаються туберкульозний П. з первинною локалізацією інфекції в легені або лімфатичних вузлах і П.. що ускладнює запалення легенів. До неінфекційних відносять: токсичний П., що виникають при роздратуванні плеври отруйними продуктами обміну, наприклад азотистими «шлаками» при уремії ; травматичному П. П.; при пухлинах легенів або самої плеври. Крім того, виділяють первинні, або ідіопатичні, П., етіологія яких не встановлена.
П. Фібрінозний з відкладенням на плевральних листках сухого нальоту (фібрину) спостерігається при туберкульозі, пневмонії і др.; ексудативний П., при якому щілина між листками плеври заповнюється випотом (ексудатом), може бути серозним або серозно-фібринозним (туберкульозний, ідіопатичний, ревматичний і ін.), геморагічним (туберкульозний, при пухлинах), гнійним і гнильним (при абсцесах легенів і ін.). За течією виділяють гострі і хронічні П.; по локалізації — місцеві і поширені.
Симптоми П.: нездужання, підвищення температури, озноби, поти, кашель, задишка, зміни крові; при сухому П. — біль в грудній клітці і шум тертя плеври при аускультації ; при ексудативному П. — притуплювання легеневого звуку при перкуссиі ; можливе випинання грудної клітки в області випота, дихання різко ослаблене; важливі дані рентгенодіагностики . Після П. можуть залишитися спайки і зрощення. Лікування основного захворювання: антибіотики, протиалергічні, протизапальні, симптоматичні засоби. Для видалення ексудату — плевральна пункція .
Літ.: Абрикос А. І., Приватна патологічна анатомія, ст 3, М., 1947; Рабухин А. Е., Туберкульозні плеврити, М., 1948; Хвороби системи дихання, під ред. Т. Гарбіньського, Варшава, 1967.
