Плебеї (лат. plebeii, від plebs — простий народ), в Древньому Римі один із станів вільного населення. До початку 3 ст до н.е.(наша ера) стояли поза родовою общиною, не мали прав на користування громадською землею — ager publicus, могли володіти наділами землі лише на правах приватної власності. Поряд із землеробством П. займалися ремеслом і торгівлею. У міру розорення П. фонд земель, що знаходився в їх власності, зменшувався. Важке економічний стан П. посилювався відсутністю цивільних і політичних прав. В результаті впертої боротьби проти патриціїв (впродовж початку 5 — почала 3 вв.(століття) До н.е.(наша ера)) П. добилися включення їх до складу римського народу Populus Romanus Quiritium, рівняння в цивільних і політичних правах з патриціями, відміни боргового рабства і ін. Багата частина П., діставши доступ до заняття вищих магістратів, разом з патриціанською знаттю склала нобілітет . Термін «П.» з 3—2 вв.(століття) до н.е.(наша ера) став позначати повноправних громадян незнатного походження.
Літ.: Енгельс Ф., Походження сім'ї, приватної власності і держави, Маркс До. і Енгельс Ф., Соч., 2 видавництва, т. 21; Ковальов С. І., Дві проблеми римської історії, «Вісник Ленінградського університету», 1947 № 4; його ж, Проблема походження патриціїв і плебеїв, в збірці: Праці ювілейної наукової сесії БРЕШУ(Ленінградський державний університет імені А. А. Жданова), секція історіч. наук, 1948; Машкин Н. А., Історія Древнього Риму, 2 видавництва, М., 1956; Гюнтер Р., До розвитку соціальної і майнової диференціації в прадавньому Римі, «Вісник древньої історії», 1959 №1; Неміровський А. І., Історія раннього Риму і Італії, Вороніж, 1962; Niebuhr Ст, Römische Geschichte, Bd 1, B., 1873; Paribeni R., Leorigini e il periodo regio. La Republica fino alla conquista del primato in Italia, Bologna, 1954.
