Нобілітет (від латів.(латинський) nobilitas — знати), в Римській республіці замкнутий круг патриціанських і знатних плебейських сімейств, що сформувався до початку 3 ст до н.е.(наша ера) За традицією, що склалася, представники Н. мали доступ до вищих державних посад; їх монопольне право на заміщення вищих державних посад привело до того, що «новій людині» пробитися до консульської посади практично було майже неможливо. Н. був охоронцем політичних традицій аристократичної республіки, але з його ж середовища виходили і опозиційні політики. За одиничними виключеннями до Н. належали і вожді т.з. римській демократії. В період імперії Н. вже не мав колишнього значення. У ширшому значенні (вже у древніх авторів) Н. — «знати» в протилежність «народові», «черні».
Літ.: Gelzer М., Die Nobilität der Römischen Republik, Lpz. — B., 1912; Münzer F., Römische Adelsparteien und Adelsfamilien, Stuttg., 1920.
