Пластичне забезпечення функції
 
а б в г д е ж з и й к л м н о п р с т у ф х ц ч ш щ ъ ы ь э ю я
 

Пластичне забезпечення функції

Пластичне забезпечення функції, оновлення енерготворних, опорних і ін. структур диференційованих кліток, здійснюване шляхом біосинтезу білка і необхідне для збереження фізіологічної функції кліток і органів в умовах цілісного організму. П. о. ф. засновано на тісному взаємозв'язку між генетичним апаратом диференційованої клітки і її фізіологічною функцією. У деяких диференційованих клітках білки і утворені ними структури швидко руйнуються (наприклад, мітохондрії печінкових кліток існують 6—7 діб), проте функція і структура диференційованої клітки зберігаються тривалий час. Це можливо тому, що процес руйнування структур більш менш повністю врівноважується діяльністю генетичного апарату клітки, що забезпечує синтез спеціалізованих клітинних білків і на його основі, — новоутворення зруйнованих структур. Досконалість оновлення і стійкість фізіологічній функції можуть бути досягнуті в тому випадку, якщо інтенсивність синтезу білка постійно відповідатиме інтенсивності функціонування і руйнування структур. Інформація, направлена з цитоплазми в ядро і що сигналізує про рівень фізіологічної функції, має значення зворотному зв'язку, регулюючою активність генетичного апарату і застережливою руйнування клітинних структур. Рівень фізіологічній функції, роблячи вплив на активність генетичного апарату, має визначальне значення в П. о. ф. Синтез білків і перетворення енергії в диференційованих клітках органу визначаються, таким чином, інтенсивністю функціонування його структур (ІФС), регулюючою активність генетичного апарату. Активація генетичного апарату диференційованих кліток при посиленні їх функцій забезпечує не лише збереження диференціювання кліток шляхом синтезу високоспеціалізованих білків, але і випереджаюче збільшення маси енерготворних структур в порівнянні із збільшенням маси функціонуючих структур. Взаємозв'язок «ІФС Û активність генетичного апарату» має визначальне значення в П. о. ф. і є необхідною ланкою в механізмі пристосування організму до середовища. Передбачають, що відставання інтенсивності синтезу специфічних білків, створюючих клітки, від інтенсивності функціонування і руйнування клітинних структур може бути причиною багатьох патологічних процесів.

  Літ.: Мєєрсон Ф. 3., Про взаємозв'язок фізіологічної функції і генетичного апарату клітки, М., 1963.

  Ф. З. Мєєрсон.