2) Одиничний витвір мистецтва; лаконічне, помітне (зазвичай кольорове) зображення з коротким текстом (як правило, на великому аркуші паперу), виконане в агітаційних, рекламних, інформаційних або учбових цілях. Сучасний П. є зазвичай поліграфічним відтворенням створеного художником оригінала. До 2-ої половини 19 ст П. називали інколи агітаційні гравюри крупного розміру (наприклад, «леткі листки» періоду Селянської війни і Реформації в Германії в 16 ст), політичні афіші у Франції в 18 ст і т.п. П. повинен сприйматися на великій відстані, виділяючись серед ін. джерел інформації. Щоб привернути увагу і інтерес глядача активізувати його сприйняття, націлити в потрібному напрямі свідомість і волю до дії, П. використовує ряд специфічних художніх засобів. У П. можуть застосовуватися образотворчі метафори, загальнозрозумілі символи, зіставлення різномасштабних зображень, різночасних подій, що відбуваються в різних просторах, узагальнення форми предметів; важливу роль в П. грає характер шрифту і розташування тексту, яскраве умовне декоративне колірне рішення. У систему умовних образотворчих засобів П. інколи вводиться фотографія (самостійно або у поєднанні з малюнком, живописом). Для багатьох П. на міжнародні і побутові теми типові сатиричні образи збірного характеру. Поява П. (спочатку рекламного, пізніше політичного) пов'язана із загостренням торгівельної і промислової конкуренції в капіталістичному господарстві, з інтенсифікацією суспільно-політичного і культурного життя (зростання числа видовищних установ, промислових і художніх виставок, масових мітингів і маніфестацій і ін.). Вживання літографії (в т.ч. кольоровий) дозволило видавати барвисті П. швидко і великими накладами. Рекламний П. виник в Західній Європі в 2-ій половині 19 ст в результаті еволюції від чисто шрифтових театральних афіш і книготоргових оголошень до афіш, в яких поступово все велику частину тексту витісняли орнамент і фігурні зображення (театральний П. часто за традицією називається афішею). Провідна роль в розвитку П. в кінці 19 ст належала Франції (плакати Ж. Шере, А. Тулуз-Лотрека, Т. Стейнлена і ін.). У роботах Тулуз-Лотрека вперше виявилися специфічні межі художньої мови П.: узагальненість форм (що миттєво запам'ятовуються, інколи не позбавлених гротеску), кадрірованность зображення, велика роль силуету, яскравої локальної колірної плями. Проте більшість П. кінці 19 — початку 20 вв.(століття) складалося з орнаментально-декоративних композицій у дусі стилю «модерн», що відрізняються від творів книжно-журнальної графіки переважно розмірами [роботи Е. Грассе і А. Мухи (Мюша) у Франції, О. Бердслі в Англії, У. Бредлі і Е. Пенфілда в США], або носило натуралістичний характер. З початку 1910-х рр. П. поступово втрачає прямі зв'язки з книжно-журнальною графікою в стилі модерну, деколи наближаючись по характеру до станкової картини (плакати О. Фішера в Германії, Ф. Бренгвіна у Великобританії). Перехідний характер носила творчість Л. Капьелло, в якому поєднувалися принципи «картинного» і «наочного» П. В рекламному П. таким, що визначає стає прагнення художників до конкретнішого, наочнішого показу об'єкту реклами (спочатку лише в роботах Л. Бернхарда, Ю. Клінгера, Л. Хольвайна і пр. у Германії, а з 20-х рр. — і художників інших країн); художнє своєрідність і стилістичні особливості П. (динаміка композиції, метафорична образу, умовність кольору, узагальнення форм) яскраво виявилися в роботах Кассандра (Франція). З розвитком кінематографа з'явилися рекламуючі фільми П., які спочатку створювалися на основі перемальовування окремих кадрів, пізніше кіноплакат придбав образний характер, прагнучи показати головних героїв, дати уявлення про жанр фільму, гостроті сюжету і пр. З 1920—30-х рр. П. став популярним засобом пропаганди техніки безпеки в промисловості і будівництві. На початку першого десятиліття 20 ст з'явився політичні П., кращі досягнення якого впродовж всієї його історії пов'язані з демократичним рухом і боротьбою за мир. У числі авторів перших політичних П. були Т. Стейнлен у Франції, Ю. Вальткорн і К. Кольвіц в Германії. В період 1-ої світової війни 1914—18 набув поширення агітаційний П. (агітація за призов в армію, підписку на військові позики, допомогу пораненим і пр.), стилістика якого зробила певний вплив на подальший розвиток П. (роботи А. Літа в Англії, Ж. Февра у Франції і ін.). Зростання робочого руху, боротьба народів проти імперіалістичної реакції і фашизму стимулювали в 1920—30-і рр. розвиток політичного П. в Західній Європі. Пристрасним революційним пафосом пройняті П., видані в Угорщині в період існування Угорської радянської республіки 1919 (роботи Р. Берення, М. Біро, Б. Уїца і ін.), виборні плакати компартії і антифашистські П. в Германії (роботи Р. Пехштейна, Джона Хартфілда і ін.), П. в захист республіки Іспанії. У роки 2-ої світової війни 1939—45 особливо великого поширення набули антифашистські П., в післявоєнні роки — П. в захист світу (роботи П. Пікассо у Франції, Л. Мендеса в Мексиці, Т. Трепковського в Польщі). Стилістично П. 1920—70-х рр. багато в чому пов'язаний з живописом, графікою і фотомистецтвом (в кінці 1910-х рр. Дж. Хартфілд, а потім радянський художник Г. Г. Клуцис звернулися до фотомонтажного П.); на еволюцію П. вплинув і розвиток інших засобів масової інформації, а також поліграфії.
В дореволюційній Росії, де були відсутні елементарні буржуазно-демократичні свободи, політичний П. не міг існувати; слабо був розвинений і рекламний П.; високохудожні зразки театрального і виставкового П. створили І. Я. Білібін, Ст А. Серов, До. А. Сомів.
Радянський політичний П. народився і досяг виключно високого рівня в роки Громадянської війни 1918—20. Розвиваючи традиції сатиричної графіки періоду Революції 1905—07 і російського народного лубка, Д. С. Моор, Ст Н. Подіни, В. В. Лебедев і ін. створили по суті нове, бойове мистецтво, що зробило величезний вплив на розвиток світового П. Ідейная цілеспрямованість, революційна пристрасність, високий художній рівень зробили П. достовірно масовим засобом агітації і політіко-просвітніцької роботи, ефективною зброєю в боротьбі за Радянську владу; у ті ж роки за ініціативою В. В. Маяковського і М. М. Черемних виник новий вигляд П. — «Вікна ЗРОСТАННЯ» . У 20-х — початку 30-х рр. важливу роль в розвитку радянського П. зіграли А. А. Дейнека, Р. Р. Клуцис, Л. М. Лісицкий, Ю. І. Піменов, А. М. Родченко, брати Стенберг, А. І. Страхів. Під час Великої Вітчизняної війни 1941— 45 П. був дієвим засобом мобілізації народу на боротьбу з ворогом; у цей період, як і в післявоєнні роки, велику роль в розвитку радянського П. зіграли Ст С. Іванов, Л. Ф. Голованов, А. А. Кокорекин, Ст Би. Корецкий, Кукриникси, І. М. Тоїдзе, Д. А. Шмарінов. У роки війни успішно працювали над П. колективи «Вікон ТАСС(Телеграфне агентство Радянського Союзу)» і «Бойового олівця», а також багато живописців — А. А. Пластів, І. А. Срібний, В. А. Серов і ін. З 2-ої половини 1940-х рр. інтенсивніше стало розвиватися мистецтво П. в союзних республіках; у 1960—70-і рр. поряд з політичним особливо широкого поширення набули П. кінорекламний, театральний, виставковий, санітарно-освітній, П. по безпеці праці (роботи Ю. Галкуса, С. І. Дацкевіча, Д. А. Дундуа, Ст С. Каракашева, О. М. Савостюка і Б. А. Успенського, Е. Шахтахтінськой, Е. С. Цвіка і ін.). Весной 1974 вирішенням Секретаріату ЦК КПРС в Москві було створено видавництво ЦК КПРС «Плакат».
Літ.: Полонський Ст, Російський революційний плакат, М., 1922; Тугендхольд Я., Плакат на Заході, в його кн.: Художня культура Заходу, М.— Л., 1928; Бутник-сіверський Би., Радянський плакат епохи громадянської війни. 1918—1921. [Бібліографічний покажчик і дослідження], М., 1960; Демосфенова Р., Нурок А., Шантико Н., Радянський політичний плакат, М., 1962; [Ляхів Ст], Радянський рекламний плакат. Торгівельна реклама. Видовищна реклама. 1917—1932 [М., 1972] (на русявий.(російський), англ.(англійський) і йому.(німецький) яз.(мова)); Hutchison Н. F., The Poster. An illustrated history, N. Y., [1968]; Hillier B., Histoire de l''affiche, P. [1970]; Sehindler H., Monographie des Plakats, Münch., [1972].
