Переддоговірні спори, в СРСР спори, що виникають при укладенні цивільно-правових договорів між державними, кооперативними і суспільними організаціями в разі недосягнення угоди про вміст конкретного договору. Порядок дозволу П. с. регулюється Основами цивільного законодавства 1961, ГК(Цивільний кодекс) союзних республік і ін. нормативними актами (наприклад, Положенням про порядок пред'явлення і розгляду претензій підприємствами, установами і організаціями і врегулювання розбіжностей по господарськими договорам, 1973). Розбіжності при укладенні договору, заснованого на обов'язковому для обох сторін плановому завданні, вирішуються відповідним арбітражем, а також судом, якщо хоч би однією із сторін є колгосп або міжколгоспна організація. При укладенні договору, не заснованого на плановому завданні, П. с. можуть вирішуватися відповідно арбітражем або судом при умові, якщо це спеціально передбачено законом або угодою сторін (наприклад, ст. 166 ГК(Цивільний кодекс) РРФСР). У встановлених законодавством випадках П. с. вирішуються в особливому порядку (наприклад, розбіжності між постачальниками і покупцями при укладенні договорів постачання на ярмарках з оптового продажу товарів народного вжитку вирішуються ярмарковими комітетами). Неодмінному врегулюванню підлягають розбіжності, що виникають при висновку господарського договору, навіть якщо обов'язковими для організацій правилами не передбачені порядок і терміни узгодження умов договору. У основі рішення по П. с. лежить розгляд компетентним органом т.з. протоколу розбіжностей, що представляється, як правило, стороною, від якої виходить ініціатива укладення договору. У протоколі викладається (у редакції кожній із сторін) вміст умов договори, по яких виявилися розбіжності. Якщо в процесі розгляду суперечки арбітражем (судом) угода між сторонами не досягнута, арбітраж (суд) сам приймає рішення по спірних питаннях, обов'язкове для сторін, і тим самим договір вважається поміщеним.
