Передбачення наукове , вид теоретичної діяльності, що полягає у визначенні, описі тих або інших явищ природи, суспільного життя, психічних станів, які відсутні або не відомі зараз, але можуть виникнути або бути вивчені і відкриті в майбутньому.
П. н. виникає на основі донаучних форм передбачення, які розвиваються спочатку в рамках практичної діяльності людей. Передбачення у формі пророкувань, прорікань, ворожінь було відомо в глибокій старовині. Вже в Древній Греції, Індії, Китаї, Єгипті і Вавілонії відбувалося перше фундаментальне розмежування областей передбачення на область явищ природи (сонячне затемнення, передбачення урожаю, зміна погоди і т.п.); область соціальних явищ (настання і результат війни, перемога або поразка політичного угрупування і т.п.); область подій в житті окремої людини (смерть, хвороба народження, одруження, збагачення і т.п.).
В своїй первинній формі передбачення незрідка виступало в містичній, ірраціональній і релігійній формі і монополізувалося спеціальними групами — жерцями, оракулами, пророками, шаманами і ін. Проте вже в цей час відомі форми передбачення і передбачення, що спираються на особистий «мирський» досвід і зачатки наукових знань. Прикладом може служити передбачення Фалесом сонячного затемнення (585 до н.е.(наша ера)) і майбутнього високого урожаю винограду. Потреба в передбаченні виникає з необхідності управління суспільством, промисловістю, торгівлею, організацією землеробства, планеруванням політичних, економічних і культурних заходів.
П. н. виникає одночасно з розвитком сучасної науки в 15—17 вв.(століття) Основою П. н. є наукова теорія, що представляє собою ланцюг взаємообумовлених, логічно зв'язаних законів. З певних законів по заздалегідь встановлених правилах виводяться следствія, що містять інформацію про властивості, стосунки і ін. характеристиках даних явищ. Віднесені до майбутнього, вони виступають як акти передбачення. Передбачення, що більш менш локалізоване в часі і містить досить повну інформацію, зазвичай називається передбаченням, наприклад описи хімічних властивостей не деяких ще відкритих елементів на основі періодичного закону Менделєєва, передбачення позитрона П. Дираком і т.п. Передбачення може здійснюватися по т.з. детерміністичній і імовірнісній схемам. У першому випадку кожне явище передбачається з високою мірою точності і строго локалізується в часі або просторі. Чим складніше явище, тим частіше доводиться удаватися до ймовірносно-статистичних методів передбачення-передбачення. Детерміністичні форми П. н., як правило, мають місце в механіці, класичній фізиці, хімії, ряду розділів астрономії і т.п. Для передбачення явищ, що відносяться до області складних систем і багаточисельних чинників, що піддаються дії, непіддатливих повному обліку (квантова фізика, а також економіка, політика, психологія і ін.), використовуються різні схеми ймовірносно-статистичного передбачення, передбачення і прогнозування . В області суспільних явищ П. н. стало можливим завдяки відкриттю в рамках історичного матеріалізму основних законів функціонування і розвитку соціальних систем. На основі цих законів було здійснено передбачення нової соціально-економічної формації — комунізму, необхідності соціалістичної революції, диктатури пролетаріату і т.п. Характер П. н. і міра його достовірності залежать не лише від структури і об'єктивної істинності законів певної галузі науки, але і від точності і повноти вихідної емпіричної інформації, що описує початкові умови тієї або іншої події.
В умовах соціалізму передбачення основних тенденцій і подій суспільної життя складає основу наукового керівництва суспільством. Методологія П. н., включаючи дослідження логічних структур, вживаних в різних схемах передбачення і передбачення, необхідна для розробки спеціальних методик точного кількісного прогнозування. При цьому необхідно враховувати, що кожен акт П. н. за схемою зворотному зв'язку може робити вплив на хід історичних подій, видозмінюючи їх в рамках об'єктивних закономірностей.
В умовах буржуазного суспільства передбачення соціальних процесів і подій ускладнюється анархією виробництва, неконтрольованими соціально-економічними кризами, волюнтаризмом і ін. чинниками, характерними для економіки, політики і культури капіталізму. Це привело до появи концепцій, заперечливих можливість передбачення розвитку суспільних явищ.
Головними напрямами в дослідженні основ П. н. є: логічне дослідження його структур; порівняльні дослідження П. н. у природних і суспільних науках; методологія П. н. основних соціальних процесів в сучасному суспільстві; методика і техніка різних спеціальних видів передбачення, передбачення і прогнозування, вживаних в народному господарстві, політиці, культурі, в області індивідуальної поведінки людей.
Літ. Винограду Ст Р., Гончарук С. І., Закони суспільства і наукове передбачення, М., 1972; Винограду Ст Р., Наукове передбачення (Гносеологічний аналіз), М., 1973; Руденко До. П., Логika i наукове передбачення. Логiкo-гносеологiчній аналiз, Киïв, 1972; Siciński A., Prognozy а nauka, Warsz., 1969.
