Паськаля теорема, теорема геометрії, що стверджує, що у всякому шестикутнику, вписаному в конічний перетин (еліпс, гіперболу, параболу), точки пересічення трьох пар протилежних сторін (або їх продовжень) лежать на одній прямій, званій прямій Паськаля; при цьому шестикутник може бути як опуклим, так і зірчастим. На мал.(малюнок) 1 змальований шестикутник, в якого послідовні вершини позначені цифрами 1 , 2 , 3 , 4 , 5 , 6 ; протилежними сторонами вважаються такі, які відокремлені один від одного двома сторонами, тобто сторони 12 і 45 , 23 і 56 , 34 і 61 (тут сторона 45 , наприклад, відокремлена від сторони 12 сторонами 23 і 34 ); пряма Паськаля змальована пунктиром (якщо вибрати інші послідовності нумерації тих же вершин, тобто узяти інші шестикутники, то виходитимуть різні прямі Паськаля).
П. т. встановлена Б. Паськалем в 1639. Окремий випадок П. т. для конічних перетинів, що є парою прямих, був відомий ще в старовині (теорема Паппа). Цей випадок приведений на мал.(малюнок) 2, де вершини 1 , 3 , 5 лежать на одній прямій, а вершини 2 , 4 , 6— на інший (пряма Паськаля змальована пунктиром). П. т. пов'язана з Бріаншона теоремою . Ці теореми встановлюють важливі проектні властивості конічних перетинів.
Літ.: Глагольов Н. А., Проектна геометрія, 2 видавництва, М., 1963; Ефімов Н. Ст, Вища геометрія, 5 видавництво, М., 1971.
