Паськевіч Іван Федорович [8(19) .5.1782, Полтава, — 20.1(1.2) .1856, Варшава], граф Еріванський (1828), світлий князь Варшавський (1831), російський військовий діяч, генерал-фельдмаршал (1829), генерал-ад'ютант (1825). Закінчив Пажеський корпус (1800), брав участь в російсько-турецькій війні 1806—12. Під час Вітчизняної війни 1812 і закордонних походів 1813—14 командував дивізією. У 1817—19 полягав при великому князеві Михайлі Павловичі, потім командував гвардійською піхотною дивізією, в якій служив майбутній імператор Микола I, що сприяло швидкій кар'єрі П., що став одним з найбільш близьких до Миколи I осіб. З 1825 командир корпусу. Був членом Верховного суду у справі декабристів. З 1826 командував військами в Закавказзі, з березня 1827 намісник на Кавказі. Під час російсько-іранської війни 1826—28 і російсько-турецької війни 1828—29 був головнокомандуючим військами на Кавказькому театрі. Керував придушенням Польського повстання 1830—31, після чого призначений намісником Царства Польського, проводив політику національного пригноблення і русифікації. У 1849 командував військами при придушенні Угорської революції 1848—49. Під час Кримської війни 1853—56 був головнокомандуючим військами на західних кордонах і в 1853—54 на Дунаї.
