Парусне судно, судно, що приводиться в рух енергією вітру за допомогою вітрил . Залежно від розмірів П. с. на нім встановлюється від 1 до 7 щогл; П. с. розрізняються також парусним озброєнням ( мал. ) . Важливими характеристиками ходових і маневрених якостей П. с. є загальна площа його вітрил (називається парусністю) і положення точки додатка рівнодійною сил дії вітру (центр парусності). Управляють П. с., погоджено діючи кермом і вітрилами: міняють курс, збільшують або зменшують швидкість ходу, зупиняють просування П. с. (судно «лягає в дрейф») і т.д.
Історія П. с. налічує понад 5 тис. років. Вітрила застосовувалися в Давньому Єгипті, Фінікії, Китаї, Древній Греції, Древньому Римі як допоміжне джерело рушійної сили на грібних військових і транспортних судах. У 10—13 вв.(століття) у скандінавських і середземноморських країнах з'явилися судна (дракари, нефи, караки, каравели), які як головний рушій мали вітрила. У Древній Русі в 9—14 вв.(століття) визначилися 2 райони парусного суднобудування: на С. (Новгород, побережжя Білого моря) і на Ю. (Київ). На парусних судах (лодьях, кочах, карабасах) східні слов'яни плавали по Білому, Баренцеву Балтійському і Чорному морям, доходили до Царьграда (Константинополя) і виходили в Середземне море. Розвиток парусного судноплавства, удосконалення парусного озброєння, досягнення суднобудування і мистецтва управління вітрилами сприяли Великим географічним відкриттям і розширенню світової торгівлі. У 16—17 вв.(століття) головні райони парусного суднобудування переміщаються з Середземномор'я в країни Північного моря (Голландію, Англію). До початку 18 ст П. с. отримують повсюдне поширення і витісняють грібні судна . У епоху Петра I будувалися торгівельні П. с. вантажопідйомністю в декілька сотень т і 100-гарматні лінійні парусні кораблі з екіпажем близько 800 чіл. Найвищого розвитку парусний флот досяг до середини 19 ст, коли він склав основне ядро транспортного, промислового і військового флотів. Так, вантажопідйомність вантажних П. с. перевищила 5000 т , валова місткість — 1500 регістрових т , екіпаж — 100 чіл., швидкість найбільш швидкохідних П. с. (кліперів ) досягла 18 вузлів (близько 33 км/ч ) і більш. З поширенням судів, що приводяться в рух механічними двигунами (пароплавів і теплоходів ), в кінці 19 — початку 20 вв.(століття) П. с. втратили своє значення основного транспортного засобу. Сучасні П. с. використовують переважно в спортивних (яхти,швертботи ), туристських і учбових цілях.
