Парусне судно
 
а б в г д е ж з и й к л м н о п р с т у ф х ц ч ш щ ъ ы ь э ю я
 

Парусне судно

Парусне судно, судно, що приводиться в рух енергією вітру за допомогою вітрил . Залежно від розмірів П. с. на нім встановлюється від 1 до 7 щогл; П. с. розрізняються також парусним озброєнням ( мал. ) . Важливими характеристиками ходових і маневрених якостей П. с. є загальна площа його вітрил (називається парусністю) і положення точки додатка рівнодійною сил дії вітру (центр парусності). Управляють П. с., погоджено діючи кермом і вітрилами: міняють курс, збільшують або зменшують швидкість ходу, зупиняють просування П. с. (судно «лягає в дрейф») і т.д.

  Історія П. с. налічує понад 5 тис. років. Вітрила застосовувалися в Давньому Єгипті, Фінікії, Китаї, Древній Греції, Древньому Римі як допоміжне джерело рушійної сили на грібних військових і транспортних судах. У 10—13 вв.(століття) у скандінавських і середземноморських країнах з'явилися судна (дракари, нефи, караки, каравели), які як головний рушій мали вітрила. У Древній Русі в 9—14 вв.(століття) визначилися 2 райони парусного суднобудування: на С. (Новгород, побережжя Білого моря) і на Ю. (Київ). На парусних судах (лодьях, кочах, карабасах) східні слов'яни плавали по Білому, Баренцеву Балтійському і Чорному морям, доходили до Царьграда (Константинополя) і виходили в Середземне море. Розвиток парусного судноплавства, удосконалення парусного озброєння, досягнення суднобудування і мистецтва управління вітрилами сприяли Великим географічним відкриттям і розширенню світової торгівлі. У 16—17 вв.(століття) головні райони парусного суднобудування переміщаються з Середземномор'я в країни Північного моря (Голландію, Англію). До початку 18 ст П. с. отримують повсюдне поширення і витісняють грібні судна . У епоху Петра I будувалися торгівельні П. с. вантажопідйомністю в декілька сотень т і 100-гарматні лінійні парусні кораблі з екіпажем близько 800 чіл. Найвищого розвитку парусний флот досяг до середини 19 ст, коли він склав основне ядро транспортного, промислового і військового флотів. Так, вантажопідйомність вантажних П. с. перевищила 5000 т , валова місткість — 1500 регістрових т , екіпаж — 100 чіл., швидкість найбільш швидкохідних П. с. ( кліперів ) досягла 18 вузлів (близько 33 км/ч ) і більш. З поширенням судів, що приводяться в рух механічними двигунами ( пароплавів і теплоходів ), в кінці 19 — початку 20 вв.(століття) П. с. втратили своє значення основного транспортного засобу. Сучасні П. с. використовують переважно в спортивних ( яхти, швертботи ), туристських і учбових цілях.

  Е. Р. Логвинович.

Силуети парусних судів: 1 — з шпрінтовим парусним озброєнням; 2 — з рейковим парусним озброєнням; 3 — з бермудським парусним озброєнням; 4 — з латинським парусним озброєнням; 5 — з гафельним парусним озброєнням; 6 — куттер; 7 — люгер; 8 — шхуна-бриг; 9 — двощоглова шхуна; 10 — бригантина; 11 — бриг; 12 — трищоглова шхуна; 13 — шхуна-барк; 14 — баркентина; 15 — трищогловий барк; 16 — фрегат; 17 — чотирищогловий барк; 18 — чотирищогловий корабель; 19 — п'ятищогловий барк.