Парнас Яків Оскарович [16(28) .1.1884, село Мокряни, нині Дрогобицького району Львівської області, —29.1.1949, Москва], радянський біохімік, академік АН(Академія наук) СРСР (1942) і АМН СРСР(Академія медичних наук СРСР) (1944). Закінчив Вищу технічну школу в Берлін-Шарлоттенбурге (1904), удосконалювався в Страсбурзі (1905) і Цюріху (1906—07). З 1913 доцент в Страсбурзі, з 1916 завідувач кафедрою фізіологічної хімії Варшавського університету. У 1920—41 професор і директор інституту медичної хімії Львівського університету; у 1944—48 директор інституту біохімії АМН СРСР(Академія медичних наук СРСР), в 1943—49 завідувач організованою ним лабораторією фізіологічної хімії АН(Академія наук) СРСР. Основні праці по тканинному обміну вуглеводів і ферментативним процесам, лежачим в основі м'язового скорочення . У 1935 (спільно з польським вченим Т. Барановським) відкрив процес розщеплювання глікогену за участю фосфорної кислоти, названої їм фосфоролізом. Дав теоретичний аналіз механізму гліколізу і спиртного бродіння і зв'язку між реакціями гліколізу і ін. перетвореннями в м'язах. Один з піонерів вживання в СРСР ізотопного методу в біохімії. Член Німецької академії дослідників природи «Леопольдіна», член-кореспондент Польської АН(Академія наук), почесний доктор Сорбонни і Афінського університету. Державна премія СРСР (1942). Нагороджений орденом Леніна і орденом Трудового Червоного Прапора.
