Паризький університет, Сорбонна, один з найбільших учбових і наукових центрів Франції. Історія створення П. в. сходить до 1215, коли з церковних шкіл був заснований перший в Європі світський університет у складі 4 факультетів: мистецтв, канонічного права, теології і медицини. У 1257 був заснований в Латинському кварталі Парижа коллеж, названий Сорбонной (на ім'я його засновника Р. де Сорбона). У 17 ст сталося фактичне злиття Сорбонни с П. в., і їх назви стали ототожнюватися (нині в Сорбонне розташована частина учбових підрозділів П. у.; в головній будівлі розміщуються Паризька академія, адміністративні служби ряду факультетів гуманітарних наук, бібліотеки, лекційні аудиторії, лабораторії, учбові кабінети). В середні віки і аж до 17 ст П. в. був найбільшим в Європі учбовим закладом і науковим центром в області теології і юриспруденції. У 1793 за рішенням Конвенту закритий, в 1806 відновлений. З П. в. зв'язана діяльність таких видатних учених, як Же. Гей-Люссак, А. Лавуазье, Л. Пастер, П. Кюрі, Же. Б. Перрен, П. Ланжевен і ін.
До складу П. в. входять (1972) факультети права і економічних наук, природних наук, літератури і гуманітарних наук, медицини, фармакології. Вони розділені на 13 самостійних університетів, 10 з яких мають учбові і науково-дослідні підрозділи по економіці, праву, літературі і гуманітарним наукам, 1 — по медицині і біології, 2 — по фізико-математичних науках, біології, хімії і науках про Землю. У П. в. понад 100 науково-дослідних інститутів, центрів, вищих шкіл, він тісно пов'язаний з Національним центром наукових досліджень і Комісаріатом по атомній енергії, для яких здійснює підготовку наукових кадрів. У університеті 35 бібліотек по різних галузях знань. У 1972 в П. в. виучувалися 183 тис. студентів, працювало близько 4,5 тис. викладачів. Серед професорів П. в. відомі вчені Л. де Бройль (фізика), А. Данжуа (математика), Ж. Дреш (географія), Ж. Кулон (геофізика). Ректор П. в. призначається президентом Франції за уявленням міністерства національної освіти.
