Паризьке повстання 1357 — 58 (інколи датується 1356—58), повстання городян Парижа, викликане різким погіршенням їх положення під час Столітньої війни 1337—1453 (головним чином із-за збільшення податків). Поразка французьких військ при Пуатье (1356) підсилила незадоволеність парижан урядом. На Генеральних штатах 1356 (скликаних дофіном Карлом для дослідження засобів на ведення війни і для викупу полоненого короля Іоана II) представники городян зажадали здійснення Генеральними штатами контролю над діями уряду, введення нового прибуткового податку, який стягувався б і з дворян. Опозицію очолював Етьенн Марсель, купецький прево (старшина) Парижа. Карл розпустив Генеральні штати, не отримавши субсидій, з причини чого він прібег до псування монети. Це викликало хвилювання в Парижі (лютий — березень 1357). Скликані в лютому 1357 Генеральних штатів, на яких головну роль грала верхівка парижан на чолі з Е. Марселем, виробили так званий Великий березневий ордонанс. У нім містилися вимоги: участь Генеральних штатів в управлінні державою, регулярне їх скликання (2 рази в рік) для вирішення найважливіших справ і контролю над стягуванням податків, витрачанням державних коштів, діяльністю королівської ради, армії. Протидія дофіна викликала в Парижі повстання, в якому брали участь широкі верстви населення. 22 лютого 1358 повсталих на чолі з Е. Марселем захопили королівський палац; були убиті два найближчі радники Карл. Влада в столиці фактично перейшла в руки Е. Марселя. Дофін біг з Парижа і почав збирати сили для боротьби з повсталими, видав указ про заборону постачань продовольства Парижу. У столиці ж наростала незадоволеність народу Е. Марселем, що представляв інтереси лише багатих городян. Ін.(Древн) міста не підтримали повстання. Е. Марсель спробував використовувати на користь купецтва Жакерію . Селяни сподіваючись на підтримку городян допомогли прорвати голодну блокаду Парижа, проте парижани очікуваної допомоги селянам не надали (Жакерія була розгромлена, що прискорило поразку П. ст). Міська верхівка, опасаючись поглиблення руху, відкрила ворота міста дофінові, що підійшов з армією до Парижа. У липні 1358 П. ст було пригнічено. Е . Марсель був убитий колишнім його прибічником
Літ.: Пумпянський С. М., Повстання Е. Марселя..., «Уч. зап.(західний) Саратовського гос.(державний) університету», 1947, т. 17; Історія Франції, т. 1, М., 1972, гл.(глав) 3.
