Паризька угода 1973
 
а б в г д е ж з и й к л м н о п р с т у ф х ц ч ш щ ъ ы ь э ю я
 

Паризька угода 1973

Паризька угода 1973 про припинення війни і відновлення миру у В'єтнамі, підписано 27 січня міністрами закордонних справ ДРВ(Демократична Республіка В'єтнам), США, Тимчасового революційного уряду Республіки Південний В'єтнам (ВРП РЮВ) і сайгонськой адміністрацією; текст П. с. розроблений в ході паризьких переговорів чотирьох сторін по В'єтнаму, які велися з січня 1969. Відповідно до ст. 1 П. с. США зобов'язалися поважати незалежність, суверенітет, єдність і територіальну цілісність В'єтнаму, як вони визнані Женевськими угодами 1954 по В'єтнаму. Подальші ст. обумовлювали негайне припинення військових дій в Південному В'єтнамі, а також всіх військових операцій США проти ДРВ(Демократична Республіка В'єтнам); повний вивід з Південного В'єтнаму протягом 60 днів військ і військового персоналу США і ін. іноземних держав, союзних США і сайгонськой адміністрації; демонтаж в Південному В'єтнамі протягом 60 днів всіх американських військових баз; одночасне з виведенням іноземних військ повернення сторонами захопленого військового персоналу і іноземних цивільних осіб. Передбачалося, що дві південнов'єтнамські сторони (ВРП РЮВ і сайгонськая адміністрація) протягом 90 днів вирішать питання про звільнення і повернення в'єтнамського цивільного персоналу, захопленого і що міститься під вартою в Південному В'єтнамі.

загрузка...

  В главі 4 визначалося вирішення внутрішніх проблем Південного В'єтнаму. Уряди США і ДРВ(Демократична Республіка В'єтнам) зобов'язалися поважати право південнов'єтнамського населення на самовизначення і погодилися, що політичне майбутнє Південного В'єтнаму буде визначено самим народом на основі проведення вільних і демократичних виборів під міжнародним контролем (ст. 9). Для їх організації передбачалося створення Національної ради національного примирення і згоди з рівного числа представників ВРП РЮВ, сайгонськой адміністрації і так званою «третьою сили»— політичних діячів і груп, промовців за мирний, нейтральний, незалежний розвиток Південного В'єтнаму (ст. 12).

  В главі 5 розглядалися питання возз'єднання В'єтнаму, яке здійснюватиметься «крок за кроком мирними засобами» на основі угоди між Північним і Південним В'єтнамом без іноземного втручання. Підтверджувалися положення Женевських угод 1954 про тимчасовий характер демаркаційної лінії по 17-ій паралелі і про невступ Північного і Південного В'єтнаму до військових союзів або блоків.

  Контроль і спостереження за виконанням положень П. с. покладалися на Міжнародну комісію з контролю і спостереження (МККН) у складі представників Канади, Угорщини, Індонезії і Польщі (після 31 липня 1973 в зв'язки з виходом з МККН Канади її місце зайняв Іран). Для забезпечення спільних дій з виконання положень П. с. в Південному В'єтнамі передбачалося створення 4-сторонньої спільної військової комісії (ДРВ, США, ВРП РЮВ і сайгонськая адміністрація), а також спільній військовій комісії двох південнов'єтнамських сторін (глава 6).

  що Підписали П. с. сторони узяли зобов'язання неухильно дотримувати Женевські угоди 1954 по Камбоджі і Женевські угоди 1962 по Лаосу, що визнають основними національні права камбоджійського і лаоського народів, а також поважати нейтралітет цих держав (ст. 20). США виразили згоду внести вклад до заліку ран війни і післявоєнного відновлення ДРВ(Демократична Республіка В'єтнам) і всього Індокитая (ст. 21).

  Одночасно були підписані чотири Протоколи до П. с. визначальні конкретні питання виконання основних положень цього документа.

  Підписання П. с. з'явилося важливою перемогою в'єтнамського парода, миролюбних сил всього світу в боротьбі проти імперіалістичної агресії, значним вкладом в розрядку міжнародної напруженості.

  26 лютого — 2 березня 1973 в Парижі відбулася Міжнародна конференція з В'єтнаму за участю міністрів закордонних справ СРСР, США, Франції Великобританії, Китаю, ДРВ(Демократична Республіка В'єтнам), ВРП РЮВ, сайгонськой адміністрації, Канади, Угорщини, Індонезії, Польщі, а також Генерального секретаря ООН(Організація Об'єднаних Націй). У Акті конференції її учасники схвалили і прийняли до уваги П. с. і Протоколи до нього. Вони передбачили можливість повторного скликання конференції на прохання урядів ДРВ(Демократична Республіка В'єтнам) і США або шести або більш за сторони, що підписали Акт.

  В здійсненні П. с. зустрілися серйозні труднощі у зв'язку з обструкціоністською позицією сайгонських властей, які, спираючись на підтримку імперіалістичних кругів, не лише перешкоджають досягненню внутрішньополітичного врегулювання в Південному В'єтнамі, але і продовжують озброєні провокації проти звільнених районів.

  Публ.: «Міжнародне життя», 1973 № 4—5.

  До. Юрьев.