Параганглії (від пара... і ганглій ), ендокринні залози хребетних тварин і людини, побудовані з так званих хромаффінной (адреналової) тканині і що секретують в кров адреналін, норадреналін, а можливо, і деякі інші катехоламіни . У людини і ссавців до П. відносяться як найдрібніші вузлики хромаффінной тканини, так і крупні скупчення, розділені на часточки і одягнені капсулою, тобто що мають органну будову. Найбільш потужний П.— адреналовая залоза (мозкова речовина надниркових ); значно менше по розмірах каротидний П. і П., розташовані в області серця і аорти. У П. розрізняють секреторні клітки (принаймні 2 типів) і допоміжні клітки, увязнені в сполучно-тканинну строму. Гормон запасається в цитоплазматичних гранулах; секреція гормону відбувається при збудженні (деполяризації) клітинної мембрани і виражається в спорожненні вмісту гранул в позаклітинне середовище. По біохімічних і фармакологічних характеристикам секреторні клітки П. схожі з деякими нейронами, особливо симпатичними, в яких медіатором служить норадреналін і які, на думку ряду учених, мають родинне походження з клітками П. Вспомогательниє (обкладочниє) клітки цитологичеськи нагадують нейроглію . Особливість П.— пряма іннервація секреторних кліток, які несуть на собі еферентні (рухові) нервові закінчення. Функціонально і генетично П.— єдина система, яку не можна ділити на хромаффінную («симпатичну») і нехромаффінную («парасимпатичну») частини. Помилкове виділення нехромаффінних П. спричинило заперечення їх секреторної функції і приписування, наприклад, каротидному П. функції органу хімічної чутливості. Нині встановлені єдиний адреналовий тип хімізму всіх П. і еферентна природа нервових закінчень на їх секреторних клітках.
Літ.: Сміттен Н. А., Симпато-адреналовая система у філо- і онтогенезі хребетних, М., 1972; Coupland R. E., The natural history of the chromaffin cell, L., 1965.
