Ганглій (від греч.(грецький) ganglion — вузол), анатомічно відособлене скупчення нервових клітин (нейронів), нервових волокон і супроводжуючої їх тканини у багатьох безхребетних, всіх хребетних тварин і у людини. В хребетних Р. розташовані по ходу нервових стволів. Топографічно розрізняють міжхребцеві, околопозвоночниє і передхребетні Р., а також Р., увязнені в товщу стінок внутрішніх органів. До складу міжхребцевих і гомологічних ним Р. входять чутливі псевдоуніполярні нейрони. Останні Р. відносяться до периферичного відділу вегетативної нервової системи і представляють в основному скупчення еффекторних мультіполярних вегетативних нейронів, чутливі і асоціативні нервові клітини, що включають також. Тіла нейронів в кожному Р. оточені шаром кліток-сателітів, кнаружі від якого є тонка соєдінітельнотканная капсула. Між групами нервових клітин розташовуються товщі соєдінітельнотканниє прошарки, створюючі соєдінітельнотканную основу, або строму, Г. Снаружі Р. покритий фіброзною капсулою, з якої по соєдінітельнотканним прошарках в Р. проникають кровоносні судини. На тілах і відростках вегетативних нейронів закінчуються нервові волокна, створюючі кінцеві, або термінальні, контакти — синапси . В безхребетних тварин Р. служать координуючими центрами і виконують функцію центральної нервової системи. За допомогою взаємних зв'язків Р. утворюють єдину систему, розташування якої у безхребетних відповідає загальному плану будови їх тіла.
