Гангліоблокуючі засоби, гангліолітічеськие засоби, гангліоплегичеськие засоби, група лікарських речовин, що володіють здатністю пригноблювати (блокувати) передачу нервових імпульсів у вузлах (гангліях) вегетативної нервової системи. Більшість Р. с. є амонієвими для біса з'єднаннями, тобто містять в молекулі два четвертинні атоми азоту. Це забезпечує ним взаємодію з Н-холіно-реактівнімі системами і визначає їх лікувальний ефект. Представниками Р. с. є тетамон, бензогексоній, пірілен, пентамін, діколін, дімеколін, арфонад, гигроній і ін. При користуванні Р. с. можуть спостерігатися різні ефекти, пов'язані з блокадою симпатичних і парасимпатичних гангліїв: блокада симпатичних гангліїв викликає розширення кровоносних судин, пониження артеріального тиску, а блокада парасимпатичних гангліїв — розслаблення гладкої мускулатури кишечника, бронхів, зменшення секреції залоз травного тракту. Р. с. застосовують головним чином при спазмах периферичних судин (облітеруючий ендартеріїт), в ранніх стадіях гіпертонічної хвороби (за відсутності органічних поразок серцево-судинної системи), при виразковій хворобі шлунку і дванадцятипалої кишки, а також при нападах печінкової, кишкової і ниркової колік, при деяких формах бронхіальної астми, для стимуляції пологової діяльності (володіють здатністю підвищувати тонус мускулатури матки). У хірургічній практиці Р. с. використовують для т.з. керованій гіпотонії, а також для зменшення різних рефлекторних впливів на серцево-судинну систему. При лікуванні гіпертонічної хвороби Р. с. часто призначають в комбінації з резерпіном, гипотіазідом і ін.
Літ.: Денісенко П. П., Гангліолітіки, Л., 1959; Харкевіч Д. А., Гангліонарні засоби, М., 1962; 3акусов Ст Ст, фармакологія, 2 видавництва, М., 1966; Машковський М. Д., Лікарські засоби, 6 видавництво, ч. 1—2, М., 1967.
