Пантюркизм, буржуазна ідеологія націонала-шовініста, згідно якої всі народи, що говорять на тюркських мовах, і перш за все тюрки-мусульмани, є нібито однією нацією і повинні об'єднатися під верховенством Туреччини в єдину державу. Спочатку П., що виник на рубежі 19 і 20 вв.(століття), розвивався як нашарування тюркизма — раннього туркського буржуазного націоналізму, але після Младотурецкой революції 1908, у міру посилення реакційних тенденцій в політиці партії «Єднання і прогрес», П. став превалювати над тюркизмом, а напередодні 1-ої світової війни 1914—18 повністю затулив його. П. поряд з панісламізмом служив младотуркам основним засобом пропаганди на користь залучення Туреччини в війну проти Росії. Активна пропаганда П. велася також деякими буржуазними націоналістичними партіями і рухами Середньої Азії і Закавказзі (наприклад, джадідізм ), що прагнули відвернути трудящих від революційної боротьби і відторгнути від Росії її національні околиці. Після Жовтневої революції 1917 в Росії багато контрреволюціонерів Закавказзі і Середньої Азії виступали проти Радянської влади під прапором П., але не знайшли підтримки в народних масах. Політика П. була знехтувана і керівниками Кемалістськой революції, які, сприйнявши основи тюркизма, відокремили його від П. і навіть ввели замість «тюркизма» термін «націоналізм», обмежений межами Туреччини. Проте після смерті Кемаля Ататюрка і особливо під час 2-ої світової війни 1939—45 турецькі пантюркисти активізувалися, встановили тісні зв'язки з німецькими фашистами, вели запеклу антирадянську кампанію, закликали до захвату радянських територій і практично перетворили П. на турецький різновид фашизму. Після 2-ої світової війни П. використовується реакційними кругами Туреччини як один з головних засобів політики антикомунізму.
Літ.: Тверітінова А. С., Младотурки і пантюркизм, «Кр. повідомлення інституту сходознавства», 1956 № 22; Еремєєв Д. Е., Кемалізм і пантюркизм, «Народи Азії і Африки», 1963 №3; Гасанова Е. Ю., Суспільна думка в Туреччині..., у кн.: Сучасна філософська і соціологічна думка країн Сходу, М., 1965; Berkes N., The development of secularism in Turkey, Montreal, 1964.
