Павлікиане (греч. Paulikianoi, імовірно, від імені апостола Павла), учасники крупного середньовічного єретичного руху в християнстві. Єресь П. зародилася в середині 7 ст на В. Візантійськой імперії (у Західній Вірменії), засновником руху був вірменин Костянтин, що прийняв згодом ім'я Сильван. На початку 8 ст рух П. поширився і в Східній Вірменії, і у візантійській Малій Азії. Основну масу П. складали селяни і частково міські низи. Рух носив антифеодальний характер, був направлений проти закріпачення, проти гніту держави. У Вірменії рух П. до середини 8 ст з'явилося також і народно-визвольним рухом проти Халіфату. На формування релігійно-філософського учення П. зробили вплив маніхейство, маздакизм . По своїх філософських переконанням П. — дуалісти. Вони визнавали бога добра (небесний батько) і бога зла (сатана), Христа — як одного з ангелів і сина бога добра. Згідно з ученням П., після того, як буде знищений бог зла (творець видимого світу і людей), на землі пошириться влада бога добра. П. відкидали культ богородиці, пророків і святих, церква і духівництво і особливе чернецтво. Священною книгою вважали лише Новий заповіт (без послань апостола Петра). Віровчення П. було оформлене в 1-ій половині 9 ст ересиархом (главою єретиків) Сергием-Тіхиком. З середини 9 ст П. перейшли до відкритої боротьби, до озброєного повстання проти візантійського панування; воєначальниками П. в цей період стали Карвеас і Хрісохир. П. створили в Малій Азії на арабо-візантійському кордоні своя держава із столицею Тефріка. На чолі з Карвеасом і Хрісохиром вони здійснювали походи у внутрішні області Візантії, доходячи до Нікеї і Никомедії, Ефеса. У 872 у Вафіріака візантійські війська розгромили П., в битві загинув Хрісохир; у 878 візантійці зайняли Тефріку. Ті, що уціліли П. знайшли притулок у Вірменії, де їх послідовниками стали тондракийци (у візантійських джерелах часто звані П.). У 8—9 вв.(століття) П. неодноразово переселялися візантійським урядом на Балкани (головним чином у Філіппополь), де зіграли чималу роль у виникненні богомильства .
Літ.: Ліпшиц Е. Е., Нариси історії візантійського суспільства і культури, М. — Л., 1961, с. 132—69; Бартікян Р. М., Джерела для вивчення історії павлікианського руху, Єреван, 1961; Lemerle P., L''histoire des pauliciens d''asie Mineure..., «Travaux et мемоires...», 1973, v. 5.
