Маздакизм, релігійно-філософське учення, що поширилося в Ірані і деяких сусідніх країнах в раннє середньовіччя. Названо на ім'я Маздака — керівника маздакитського рухи (хоча учення виникло ще в кінці 3 століття). Головною в М. була ідея про те, що в основі світового процесу лежить боротьба між світлим, добрим початком, що діє розумно і закономірно, і темним, злим початком, що є хаосом і випадковістю, і що ця боротьба неминуче завершиться (вже на «цьому світі») перемогою «добра» над «злом». М. містив поширені у ряді сект Ірану і Римської імперії ідеї про необхідність взаємодопомоги, про рівність майна і т.п. Закликаючи до боротьби за знищення соціальної нерівності, що ототожнювалася з «злом» і протиставлялася «добру», до насильницького здійснення «даної богом» загальної рівності, М. став в кінці 5 століття ідеологією маздакитського руху. Після його придушення (6 вік) общини М. зберігалися в Ірані, Середній Азії, Азербайджані аж до 14 століття. Ідеї М. використовувалися в багатьох народних рухах середньовічного Сходу.
