Очеревина (peritoneum), тонка напівпрозора оболонка з гладкою блискучою поверхнею, що вистилає зсередини стінки черевній порожнині і що покриває розташовані в ній органи у хребетних тварин і людини. У нормальному стані порожнина між прістеночним і нутрощевим листками Б. заповнена серозною рідиною, що полегшує переміщення органів по відношенню один до одного г и к черевній стінці. Загальна площа Б. дорослу людину складає приблизно 1,6—2,04 м-код 2 (16000—20400 см 2 ), товщина Б. 0,7—1,1 мм . Зовнішній шар Би. утворений мезотелієм, а основу її складає волокниста сполучна тканина. Б., що покриває внутрішні органи (вісцелярна Б.), щільно з ними зростається; Б., що покриває черевну стінку (парієнтальна Б.) сполучена з належними частинами прошарком рихлої сполучної тканини або підочеревинною жировою клітковиною. Діафрагмальна Б. позбавлена такого прошарку. Б. рясно забезпечена кровоносними, лімфатичними судинами і нервами. Покриваючи стінки черевної порожнини і розташовані в ній органи, Би. утворює систему щілиновидних просторів — порожнина Б., яка повністю замкнута у чоловіків і сполучається із зовнішнім середовищем через отвори маткових труб у жінок. Переходячи з органу на орган і з органу на стінку черевної порожнини, Би. утворює в'язки, брижа, сальники, сумки, ямки і складки. Через ямки в зачеревний простір можуть проникати внутрішні органи, утворюючи грижі, Внутрішні органи можуть бути покриті Б. з усіх боків (інтраперитонеально), з трьох сторін (мезоперітонеально) або лише з одного боку (екстраперітонеально). У залежності від розташування кровоносних і лімфатичних судин розрізняють переважно всмоктуючі і переважно виділяючі серозну рідину ділянки Б.; це обумовлює циркуляцію рідини в порожнині Б. У деяких ділянках Би. (на діафрагмі, в порожнині малого тазу і ін.) розташовані спеціальні апарати, так звані люльки Б., що забезпечують особливо інтенсивне всмоктування рідини. Із захворюванні Б. найбільш небезпечне її запалення — перитоніт .
