Осетини (самоназваніє ірон, на З. Северной Осетії — дігорон), нація, основне населення Північно-осетинської АССР і Юго-осетінського АТ(автономна область); живуть також у ряді районів Грузинської РСР, Кабардино-балкарською АССР, в Ставропольському краю, у тому числі в Карачаєво-черкеській АТ(автономна область). Загальна чисельність 488 тис. чіл. (1970, перепис). Говорять на осетинській мові . Етногенез О. пов'язаний як з древнім аборигенним населенням Північного Кавказу, так і з прийшлими народами — скіфами, (7—8 вв.(століття) до н.е.(наша ера)), сарматами (4—1 вв.(століття) до н.е.(наша ера)) і особливо аланамі (з 1 ст н.е.(наша ера)). В результаті осідання цих іраноязичних племен в областях Центрального Кавказу корінне населення сприйняло їх мова і багато меж культури. Потужний союз, що склався тут аланов-осетін, що поклав почало утворенню осетинської народності, в 13 ст був розгромлений монголо-татарською навалою. З кінця 15 ст поновилися процес формування осетинської народності (продовжувався до 18 ст) і освоєння предками О. південних схилів Головного Кавказького хребта. У західно-європейських і східних джерелах предки О. називалися аланамі, в грузинських — осами (вівсами), в росіянах — ясамі. Після навали монголо-татар (13 ст) і ін. завойовників алани-осетіні були відтіснені з родючих рівнин до Ю. — в гірські ущелини Центрального Кавказу. На північних його схилах вони утворили 4 великих суспільства (Дігорськоє, Алагирськоє, Куртатінськоє, Тагаурськоє), на південних — безліч дрібних суспільств, що знаходилися залежно від грузинських феодалів. Північна Осетія була приєднана до Росії в 1774 (після чого частина тих, що жили там О. знов переселилася на С. в рівнинні райони), Південна Осетія — в 1801. Протягом багатьох століть О. тісно спілкувалися з грузинами і ін. сусідніми народами, що знайшло віддзеркалення в їх мові, культурі і побуті. Більшість О. сповідало християнство (почало проникати з Візантії в 6—7 вв.(століття), пізніше — з Грузії), меншість — іслам (з 17—18 вв.(століття)). Поряд з офіційними релігіями зберігалися і практично мали набагато більше значення язичеського вірування і пов'язані з ними обряди. Основним заняттям О. на рівнинах було землеробство, в горах — скотарство. Найбільш древні види прикладного мистецтва О. — різьблення по дереву і каменю, художня обробка металу, вишивка і ін. Серед всіляких жанрів фольклору виділяється нартський (нартовський) епос . Радянська влада, колгоспних буд змінили характер господарства О. сільське господарство стало високомеханізованим, багатогалузевим. Велике число О. працює в промисловості. Широкий розвиток отримали всі форми національної культури. Виросли кадри національної інтелігенції. О. склалися в соціалістичну націю. Див. також Северо-осетінськая АССР, Юго-осетінська АТ(автономна область) .
