Нартський (Нартовський) епос, епос кавказьких народів: кабардинців, черкесів, адигейців, осетин. Відомий також абхазам, балкарцям, карачаївкам, інгушам, чеченцям. Відгомони епосу знаходять у сванів, гірських грузинських племен і у дагестанських народів. Термін «нарт» служить загальним найменуванням героїв епосу, які утворюють свого роду багатирське співтовариство. Його душею є мудра Сатана (адигейське Сатаній) — наставниця головних героїв могутня чародійка. Родоначальником нартов, по деяких варіантах, є Уархаг, батько близнят Хсара і Хсартага.
В генезисі Н. е. не все ще ясно. Поза сумнівом, що ядром послужив древній аланський епічний цикл, висхідний до скіфської епохи 7—4 вв.(століття) до н.е.(наша ера) Національні варіанти епопеї збагачувалися за рахунок місцевого фольклору. Виникнувши в умовах родових буд з пережитками матріархату, Н. е. вбирав в себе елементи подальших суспільних формацій. Він зберігає свою життєвість до цього дня. У Осетії, Кабарді, Адигеї, Абхазії живуть десятки оповідачів, виконуючих пісні про нарти. Нартовськие оповіді осетин і адигов стали записуватися з середини 19 ст, інші національні варіанти — пізніше. Абхазькі нартовськие оповіді сталі відомі лише в останні десятиліття. За радянських часів вперше видані звідні тексти в оригіналові і в русявий.(російський) пер.(переведення) Оповіді переводилися на німецький, французький, англійський мови.
Тексти: Нарти. Епос осетинського народу, М., 1957; Нарти. Епос кабардинця, 2 видавництва, М., 1957; Пригоди Нарта Сосрикви і його дев'яноста дев'яти братів. Абхазький народний епос, М., 1962.
Літ.: Міллер Ст Ф., Межі старизни в оповідях і побуті осетин, «Журнал Міністерства народної освіти», 1882 № 7—8; Абаєв Ст, Нартовський епос, «Ізв. Сівши.-Осетинского НДІ(науково-дослідний інститут)», 1945, т. 10, ст 1; Нартський епос. Матеріали наради 19—20 окт.(жовтень) 1956, Орджонікідзе, 1957; Далгат В. Би., Героїчний епос чеченців і інгушів. Дослідження і тексти, М., 1972.
