Організація американських держав (ОАГ; Organización de los estados americanos), створена 30 квітня 1948 на 9-ій Міжамериканській конференції в Боготі (Колумбія) на базі Панамериканського союзу, що існував з 1889. У склад ОАГ входять: Аргентина, барбадос, Болівія, Бразилія, Венесуела Гаїті, Гватемала, Гондурас, Домініканська Республіка, Колумбія, Коста-Ріка, Мексика, Нікарагуа, Панама, Парагвай, Перу, Сальвадор, США, Тринідад і Тобаго, Уругвай, Чилі, Екуадор, Ямайка. До 1962 Куба як член ОАГ брала участь в її роботі. На Генеральній асамблеї ОАГ в квітні 1971 заснований інститут постійних спостерігачів ОАГ, якими стали низка країн Західної Європи, Канада, Японія, Ізраїль. Основними органами ОАГ відповідно до її нового статуту (набрав чинності в лютого 1970) є: Генеральна асамблея (найвищий орган, визначає загальну діяльність ОАГ і її політику), скликається щорік, по черзі в столицях країн-членів; Консультативна нарада міністрів закордонних справ; Постійна рада (надано право вирішувати спори і конфлікти між членами); Економічна і соціальна рада; Радий з культури, науки і освіти; Юридичний комітет; Генеральний секретаріат. Практичною діяльністю Генерального секретаріату керує генеральний секретар, що користується широкими адміністративний повноваженнями. Формально проголошеними цілями ОАГ є: підтримка «світу і безпеки» на континенті, врегулювання суперечок між державами-членами мирним дорогою; організація спільних дій проти агресії; дозвіл загальними зусиллями держав-членів політичних, юридичних і економічних проблем, що стоять перед американськими державами.
Використовуючи засоби економічного і політичного тиску на латиноамериканські країни, США неодноразово нав'язували ОАГ вирішення в цілях зміцнення своїх позицій в Латинській Америці. Під їх натиском ОАГ прийняла ряд резолюцій, направлених на придушення визвольного руху на континенті, потурала імперіалістичній агресії в Гватемалі (1954), Панамі (1964), Домініканській Республіці (1965). У січні 1962 на 8-м-коді консультативній нараді міністрів закордонних справ під тиском США Куба була незаконно виключена з ОАГ. На цьому ж нараді була прийнята резолюція про створення Спеціального консультативного комітету із забезпечення безпеки, діяльність якого направлена проти міжнародного комуністичного руху. У 1964 ОАГ прийняла рішення про розрив країнами-членами організації дипломатичних і торгівельних стосунків з Кубою. Цьому рішенню не підкорялася Мексика, зберігши свої стосунки з Кубою; надалі ряд інших латиноамериканських країн, всупереч натиску США, також відновив з нею стосунки. З початку 70-х рр. в обстановці загальної розрядки міжнародної напруженості в латиноамериканських країнах посилилося прагнення до проведення незалежного зовнішньополітичного курсу. На сесіях Генеральної асамблеї ОАГ політика США в Латинській Америці стала піддаватися різкій критиці; ставилося питання про відновлення членства Куби в ОАГ, про відміну санкцій проти Куби (травень 1972, листопад 1974), але він ще не отримав позитивного рішення. Деякі латиноамериканські країни виступали з відкритими звинуваченнями проти США за їх дискримінаційну політику відносно Латинської Америки. На 3-ій сесії Генеральної асамблеї ОАГ (4—14 квітня 1973) багато представників латиноамериканських країн виступили з пропозиціями про реорганізацію ОАГ, з тим щоб будувати міжамериканські стосунки на основі «безлічі ідеологій» («ідеологічного плюралізму»), тобто визнання за всіма латиноамериканськими державами права брати участь в міжамериканській системі, незалежно від політичного устрою, що існує в них. На цій сесії була схвалена резолюція про створення Спеціальної комісії з представників всіх країн-членів ОАГ для вивчення міжамериканської системи і вироблення заходів по її структурній перебудові. Штаб-квартира ОАГ — у Вашингтоні.
Літ.: Гвоздарев Би. І., Організація американських держав, М., 1960; його же, Еволюція і криза міжамериканської системи, М., 1966.
